1

17333 рік від створення шостої Петлі

Світ драконів

Головна Брама

Айяаал прокинувся далеко за північ від тривоги, що хвилею піднімалася з глибин душі. Тиха ніч і мирний сон дорослих драконів не змогли його заспокоїти і він пішов шукати єдиного, хто міг роз’яснити цю тривогу – батька.

«Айяаал, ти чому не спиш?»

- Я не зміг заснути…

Він не знав, як підібрати потрібні слова, але батько вже все зрозумів. Його жовті драконячі очі пильно дивилися на сина. Айяаал відчув, як батько зчитує його емоції і думки аби відтворити повну картину подій.

Легкий хлопок від трансформації і дракон прийняв людську подобу.

Тільки зараз Айяаал зміг помітити і відчути, що його батько вже давно знав, що загрожує їх світові, але нічого не міг вдіяти не отримавши підтримки Ради Старійшин. Йому просто заборонили вмішуватися. З ним вчинили так само, як і з матір’ю Айяаала рік тому. Батько, отримав багато ран, але зміг вижити. А от княжна…

- Ти розумієш, що це заборонена тема для розмови?

Дракон присів перед хлопчиком і заглянув йому в очі. Його синові ще декілька років доведеться жити в людській подобі, знаходячись під постійним прицілом їх ворогів. А для нього це ще один болючий важіль. Він не має права ризикувати життям і сина.

- Так, тату. – Айяаал кивнув, погоджуючись.

Луміріон зітхнув, вкотре дивуючись розсудливості сина. Ця якість, як і зовнішність, дісталися юному драконові від матері.

- І ти нікому і ніколи не розповіси того, що я зараз мушу зробити.

- Тату…

- Ні, пообіцяй мені, Айяаале. Що ти нікому і ніколи не довіриш нашу таємницю. Ніхто не має взнати, що ми самі допустили…

- Ніхто не дізнається! – Рішуче перебив хлопчик. – Як виключення буде моя донька і та, що стане пов’язана з нею пророцтвом.

- Що? – На обличчі Луміріона відобразилося здивування. – Ти про що зараз, Айяаале?

- Я знаю, куди ти мене зараз відведеш. Знаю, що трапиться після цього. Знаю, що втрачу все. Знаю, яким буде і як мине моє життя. Я все це бачив.

Дракон деякий час мовчав, приймаючи те, що сказав йому син. Напевне, це і був той єдиний шанс врятувати малому життя і не дати безслідно зникнути їхньому Роду. Нехай і ціною власного життя, але він допоможе синові покинути шосту Петлю.

- Нам потрібно встигнути до світанку. – Нарешті мовив дракон.

- Ти не маєш права покинути Браму.

- Знаю, але я готовий це зробити заради того, що ти бачив. Заради того, що ми обидва бачили. Заради спасіння спадку не тільки Роду драконів, але і Роду твоєї матері.

Легкий хлопок від проведеної трансформації знову колихнув повітря і його батько прийняв істинну форму. Білий дракон з блакитно-зеленими розчерками на крилах був спокійний і рішучий.

«Сідай мені за гребінь».

В голові з’явився голос батька і хлопчик кивнув, показуючи, що зрозумів, що від нього потрібно.

Коли батько опустив голову – Айяаал рибкою пірнув під захист великого потрійного гребня.

Вчасно. Саме зараз і почне відбуватися все те, що вони вже бачили…

- Луміріоне!

«Не висовуйся…»

Тихий наказ і Айяаал розпластався по його шиї, відчуваючи як кістяні пластини впираються в живіт.

- Луміріоне, ти що задумав?

- Я йду…

Голос батька, змінений трансформацією, оглушив наче громом, але Айяаал лише сильніше вчепився в пластину на його шиї.

- Ти робиш таку ж дурницю, як і…

- Не смій називати її Ім’я!!!

«Тримайся міцніше, синку!»

Його підкинуло вгору, потім кинуло донизу. Щось вдарило у захисний панцир батька і по всьому тілу хлопчика пройшло тремтіння. В пальцях закололо і вони почали німіти.

«Тримайся!!!»

Айяаал бачив як посипалося скло, але не чув самого звуку, оглушений криком батька.

В одну мить над головою з’явилося зоряне небо. Серед цих миготливих далеких світів сусідніх Петель темніла чорнильна пляма. Вона з неймовірною швидкістю поглинала все на своєму шляху, збільшуючись і ущільнюючись.

«Ми встигнемо…»

«Тату, мені шкода, що так трапилось».

«Непотрібно. Не говори цього».

«Пробач…»

«Я щасливий, що тобі дістався саме її Дар. Шкода, що їй не дали шансу врятувати наші світи. Вона би впоралася…»

«Так».

«Айяаал, назви свою доньку її Ім’ям».

«Добре…»

«А зараз засинай».