Перше випробування

Наступні дні після визнання Слави пролетіли для Олі, як у тумані. Вона намагалася зрозуміти свої почуття, але кожен погляд на Славу, кожне його слово пробуджували в ній нову хвилю емоцій. Її думки були плутаними: частина хотіла відштовхнути його, щоб не відчувати біль, інша — прагнула бути ближче, тримати його руку, відчувати тепло поруч.

Але реальність школи не давала їм спокою. Один із однокласників, Артем, який давно симпатизував Олі, помітив, що вона часто зустрічається з Славою. Він не міг змиритися з цим і почав шукати способи розділити їх.

На перерві Артем підійшов до Олі з невинною посмішкою:

— Оля, ти точно впевнена, що тобі подобається Слава? — запитав він, і його погляд був пронизливим.

Оля відчула, як серце стискається. Вона не хотіла сваритися з Артемом, але його натяки і тон дратували її.

— Так, я впевнена, — відповіла вона різко, намагаючись заховати хвилювання.

Артем кивнув, але його погляд залишався викликаючим. Він відступив на кілька кроків і тихо сказав:

— Добре, просто подумай.

Після цього інциденту Оля відчула, що всередині з’являється тривога. Вона розуміла: її стосунки зі Славою можуть викликати конфлікти не лише з однокласниками, а й із самим собою.

Слава помітив її пригнічений вигляд і підійшов ближче:

— Що сталося? — запитав він, його голос сповнений турботи.

— Нічого… — промовила Оля, але серце калатало швидше.

— Не треба приховувати від мене, — тихо сказав він і обережно торкнувся її плеча. — Я хочу бути поруч, навіть якщо світ проти нас.

Її серце стислося від хвилювання. Вона відчула, що готова довіритися йому, але водночас страх і сумніви залишалися.

Наступний день виявився ще складнішим. Під час шкільного заходу Оля побачила, як Артем намагається привернути увагу Слави, показуючи йому щось смішне, сміючись голосно. Слава підійшов до нього, його погляд був холодним і серйозним.

— Відстань, — сказав він тихо, але його тон був безкомпромісний.

Артем здригнувся, але продовжував усміхатися, намагаючись приховати роздратування. Оля відчула дивне змішання страху і гордості: вона була рада, що Слава захищає її, але водночас розуміла, що його емоції можуть ускладнити все.

Після заходу вони залишилися самі у шкільному дворі. Вітер розвівав її волосся, краплі дощу потрапляли на плечі, і вона відчула, як холод стискає її руки. Слава взяв її руку, але не так, як раніше, а міцніше, як захисник і партнер одночасно.

— Ти хвилюєшся через Артема? — запитав він тихо, уважно дивлячись їй у очі.

— Трохи… — зізналася вона. — Я не хочу сварок.

— Не хвилюйся, — сказав він, — я не дозволю нікому завдати тобі шкоди.

Їхні погляди зустрілися, і між ними промайнула тиша. Було щось невимовне, щось більше, ніж просто довіра. Вони стояли під дощем, поруч, але кожен відчував внутрішню боротьбу — страх, ревнощі, хвилювання і перші проблиски справжніх почуттів.

Попереду чекали нові випробування: інтриги однокласників, власні сумніви і перші великі ревнощі. Але Оля відчула, що тепер вона не одна, і що разом із Славою вони зможуть протистояти будь-яким проблемам.

Вона зрозуміла одну важливу річ: справжні стосунки ніколи не будуть легкими. Їм доведеться пройти через біль і страх, щоб зрозуміти справжню глибину почуттів. Але цього разу вона була готова ризикнути.