Глава 18

♥

Декілька тижнів потому. 
Хеей, привіт! Хочу повідомити вас про те, що ми склали всі іспити. Та вже завтра виїжаємо до Карпат, святкувати моє день народження. Так не помітно пройшов час. Навіть не віриться, що невдовзі мені виповниться 18 років. Здається, що недавно бігала за Ніком хвостиком й не давала йому спокою, а вже через декілька днів я офіційно стаю дорослою. Знаєте, тепер я розумію тата! В його залишилась лише Мія, яка теж зовсім скоро подорослішає і відлетить із сімейного гніздечка, яке будувалось не один день, тай не один рік. Коли я була малою, то дуже хотіла стати дорослою, але я просто не розуміла, що таке доросле життя. Так хочеться ще побути маленькою дитиною, яка робить якусь шкоду та спихає всю вину на брата, але розумію, що цього вже не буде. Тепер я несу відповідальність за своє життя і в будь-якому випадку не маю права підвести ні себе, ні батьків. 
Сидячи біля дзеркала навіть не помітила, що сльози текли з моїх очей, а посмішка сяяла на моєму обличчі. Це були сльози радості!
– Ейй, чого плачем? – зайшовши в кімнату, запитала сестра. – Скоро такий відповідальний день, а ти сидиш й киснеш. Так діла не буде. Потрібно тебе приводити в порядок, тому збирайся. Я чекаю тебе на вулиці. 
– Може не потрібно? 
– Ще й як потрібно! В тебе є 10 хвилин.
Сестра вийшла з кімнати, а я пішла до гардеробної. Дістала з полички високі джинси чорного кольору, велике чорне худі та пальто. Волосся заплела в неохайний пучок та взула чорні мартінси. Останній раз подивилась на себе в дзеркало й поїхала перевтілюватись. За кермом був татовий водій, тому ми буквально за 20 хвилин були на місті. Сестра взяла мене за руку та жестом показала на двері. На вході нас зустрів мій майстер. Привітний Максим, який завжди робить з мене принцесу. Я зручно всілась на стільчик та ще раз подивилась в дзеркало. 
– Якісь побажання будуть? – запитав Максим, дивлячись мені в очі 
– Роби, що вважаєш за потрібне. Я повністю тобі довіряю своє волосся, – хлопець посміхнувсь та почав творити чудеса. Щоб не гаяти час вирішила, що потрібно відразу робити нігтики на ручках та ніжках.
Через чотири години мук майстер повернув мене до дзеркала й сказав, що можна відкривати очі. Зробивши це – я ледве не зомліла на місці. На мене дивилась зовсім інша дівчина з русяво-білим волоссям. Лице відразу стало іншим і здається, що я стала молодшою (цей факт мене тішить). Чорт, я стала ще красивішою. 
– Очманіти, Адо, та ти неперевершена! – почала кричати сестра.
– Максим, в тебе дійсно золоті руки, – встала на носочки та міцно обійняла хлопця. 
– Пусте, головне щоб тобі подобалось, – я посміхнулась Максиму та подивилась на свої нігтики. – Дівчатка ви теж майстри своєї роботи! Дякую вам! – дівчата засоромились, але подякували. 
– Ну, що додому? – запитала я в сестри. 
– Ні! Адо, я знаю, що ти колись марила пірсингом, – ох, здається я знаю до чого вона клонить. – Тому я вирішила, що сьогодні твоя мрія здійсниться! – як тільки я хотіла запротестувати, дівчина продовжила. – Ні, Адо навіть не смій мені відмовляти! Ти ніколи не наважився на це сама, тому зараз я з тобою і ми будемо його робити! 
Охх, Мія. Я дійсно колись хотіла пірсинг, але це було колись! Мія добре знала, що перед людьми я не буду кричати, тому вирішила мене підставити. Що за дівчисько? Поки я подумки обурювалась, прийшов майстер. Розклав всі інструменти на столі та запитав:
– Готова? 
– Не зовсім, тобто ні... Так, тобто так, – як же соромно! Не можу елементарно сказати «так». Як мені страшно... Ніби, не хвилююсь, але руки трясуться як в немовляти. 
– Все буде добре, – сказав майстер. Не встигла я відповісти, як він одним рухом пробив дирочку та вставив маленький «дзвяшок» в ніс. Ох тримайте мене семеро. 
– Боже, як болить! Де ж воно все добре? – почала хапатись за ніс та кричати. Сестра «зайшлася» реготом, а майстер пояснив, що так буде всього 2-3 дні. Потім дав інструкцію по догляду за приколом й сказав не перейматись болем. Ми вийшли з приміщення і попрямували до ресторану. Зайшовши до зали, відразу сіли до вільного столику. 
– Доброго дня! Мене звати Олексій, я ваш офіціант на сьогодні. Бажаєте щось замовити? 
– Так, мені будь-ласка пасту з морепродуктами та яблучний сік, – сказала сестра.
– Мені будь-ласка американо з вершками без цукру та будь-який десерт. 
– Гаразд, ваше замовлення буде готове через 15 хвилин. Гарного вечора. 
Офіціант відійшов від нашого столика, а ми з сестрою почали говорити про завтрашній день. За розмовами ми й не помітили, що пройшло стільки часу. Офіціант відволік від нашої розмови та поставив наші замовлення на стіл. Як тільки ми хотіли почати трапезу, хтось відсунув третій стільчик та нахабно сів біля нас. Піднявши очі, зустрілась з демонським поглядом від якого кров в жилах застигає. Мої руки відмовились працювати й веделка з моїх рук, наче спеціально впала на підлогу. 
– Адо! 
– Марк!?