Глава 15

♥

З тієї ночі пройшов майже тиждень і сьогодні я маю йти на вечірку з дівчатами. Кожної ночі я втікала з дому, щоб побачитись з Адамсом. Насправді це було смішно, тому що я була схожа на підлітка, який готовий на все аби побачити коханого. За цей час ми дійсно стали ближчими і я думаю, що скоро ми будемо офіційною парою. Я не хотіла розповідати Крісу, що йду на вечірку. Якби я сказала, що йду кудись без його, він би відразу надіслав якусь людину, щоб та дивилась за мною. Тому я просто сказала, що хочу сьогодні відпочити. Знаю, що це не правильно, але ж він не буде мене контролювати день та ніч. За десять хвилин до виходу я пішла вдягатись. Для вечірки я обрала бордову сукню до колін, яка красиво облягала моє тіло та чорного кольору ботфорти. Поверх одягнула чорне пальто на запах. Волосся вирівняла та зробила вечірній макіяж.  
– Аделіно Олександрівна, підійди до кухні, – діловитим тоном, наказав батько. 
– Я слухаю тебе. 
– Ні, це я тебе слухаю.
– Якщо чесно, то я не розумію про, що ти. 
– Я про твої нічні прогулянки, які тривають не перший день. Якщо ти не забула вісімнадцяти тобі ще немає, отже ти не маєш права виходити з дому без батьківської згоди. 
– Тату, ти звісно вибач, але я сама буду вирішувати куди, коли та з ким мені ходити. 
– Невже? 
– Так.
– Ні, не так! В цьому домі вирішую тільки я. І я недозволяю тобі кудись виходити мінімум тиждень, максимум – три. Зрозуміла? – батько переходив на крик. 
– Я тебе не розумію, що тут такого? Я добре навчаюся в університеті, допомагаю вдома, роблю все те, що ви скажете і мені не можна погуляти? Знаєш, що тату!? Мені байдуже на твої заборони! Я піду куди захочу і дозволу у тебе просити не буду, не маленька. А ще коли мені виповниться 18 – з'їду звідси! – трішки відступила від столу, взяла сумку та почала виходити з дому. – Я на вечірку, не чекайте! 
Вийшла з будинку та сіла в таксі, яке вже чекало на мене. На очах з'явились сльози та я похапцем стерла їх. Ненавиджу сваритись з татом. Мій сьогоднішній тон недозволений в нашому будинку і це знають всі. Запитаєте чи соромно мені? Так, дуже. Я ніколи не дозволяла собі говорити так з рідними, але ж тато теж не правий в цій ситуації. Я просто гуляла та насолоджувалась життям, хіба це так погано? За своїми думками я й не помітила, що приїхала до закладу. Віддала водію гроші та пішла в середину. Пропустили мене без черги, так як знають хто я та мої батьки. Всередині на мене чекали подруги.
– Адо, що з настроєм? Ми приїхали веселитись! – сказала Аліса, тримаючи в руках склянку з невідомою рідиною.
– Я так розумію ти почала веселитись і без мене, – показала пальцем на її коктейль. 
– Ти просто їхала довго, пішли! – ми прийшли на танцпол, де вже відривались Марго та Анжела. Я вирішила не втрачати часу, тому повністю віддалась музиці. Через півгодини ми ледь дійшли до барної стійки, щоб взяти попити. 
–Хух, дівчата я так не танцювала, напевно років три. Моє тіло починає підводити мене, – поскаржилась Мерi та сіла на крісло. 
– О, так! 
– Дівчата я вас покину на хвилин десять, хочу провітритися, – сказала я.
– Гаразд, телефонуй якщо що. 
Коли я майже вийшла із закладу, хтось різко схопив мене за лікоть та повів в невідомому напрямку. Ми вийшли на світло і чоловік відразу пихнув мене об стінку. 
– Айй, боляче! – застогнала я. 
– Та чого ти, золотце? – чоловік років тридцяти мацав мене за груди та почав піднімати сукню догори. 
– Що ти робиш, недоумок!? Відпусти мене негайно! Відпусти! 
– Тобі не подобається? – я почала голосно кричати, але нас ніхто не чув. Очі почали наповнюватися гарячими й болючими слізьми. Відчуття огиди заполонило моє тіло, а страх – думки. Я намагалась втікти, давала відсіч ворогу, але моя сила проти його – ніщо. Його огидні руки блукали по моєму тілі, немов різали без ножа. Спогади повільно почали пробиратись до мого розуму, я втрачала силу... Я навчилась з цим боротись, я навчилась з цим боротись, я навчилась... Лиш віра в мої сили надавала впевненість. Я почала ще дужче кричати, але коли зрозуміла, що крики не допоможуть – почала щосили лупцювати його руками й ногами. З коліна вдарила по найболючішому місці чоловіка. Він різко впав на коліна та почав волати від болю. Недумаючи про наслідки я вибігла з приміщення й відразу наткнулась на охоронця.
– Там... там чоловік намагався мене зґвалтувати... заберіть його! Негайно! – прокричала я охоронцю. Мені потрібні цигарки прямо зараз! Підійшла до якогось чоловіка та нахабно забрала цигарку, яку він щойно підпалив. 
– Мені потрібніше, дякую! 
Як тільки я взяла цигарку до рота її відразу забрали. 
– Що за, чорт!? – злісно підняла очі вверх та наткнулась із синіми, як море очима. Тільки от ці очі я пам'ятаю голубими. 
–Що за цигарки!? І що ти тут забула!? – злісно, але тихо запитав Крістіан. 
–Я розважаюсь, не видно? 
–Видно! Що з твоїм макіяжем? Чому очі заплакані, а голос трясеться, як в немовляти? – голосніше запитав хлопець і я побачила в його очах неймовірну злість та роздратування. 
–Кріс, я не маю сил говорити, – спокійно розвела руками, стримуючи ком посеред горла. – Просто відвези мене додому, я тебе благаю... 
Кріс мовчки взяв мене за руку та повів до машини. Мене щойно могли б зґвалтувати. Вдруге. Боже, чому саме я? Невже тобі не вистачило всього того, що було зі мною? Невже ці проблеми будуть переслідувати мене кожен день? 
– Приїхали. 
– Дякую... Кріс можна я тебе дещо попрошу? 
– Залежить від того, що ти попросиш. 
– Ти можеш залишитись на ніч зі мною? – хлопець підняв одну брови, а потім легенько усміхнувся. 
– Звісно, ходімо. 
Ми вийшли з машини та піднялись до моєї кімнати. Я без зайвих слів пішла до душу. З болем в серці зняла свій одяг та занурилась у ванну. Потрібно змити залишки цього клятого дня. Хвилин двадцять я відмивала сліди його «брудних» рук, а потім вийшла до кімнати. Кріс приймав душ в Міїній кімнаті, тому я з легкістю переодягнулась та лягла в ліжко. Як тільки я закрила очі, відчула як руки хлопця легенько притягують мене до його тіла. Він ніжно мене обійняв та поцілував в маківку. З такими приємними відчуттями я заснула в його обіймах.