Глава 8

♥

Минуло 2 тижні після сварки з Крісом, чесно кажучи на душі якось не спокійно. Насправді сама тяжка річ – це не розмовляти з тим, з ким ти звик розмовляти кожен день. На наступний ранок після цієї ситуації він зібрав речі і покинув наш будинок. В університеті все добре, хоча бажання вчитись пішло разом з хлопцем. Здається ми не пара і навіть не друзі, щоб я стільки думала про його... Але врешті-решт я змирилась з усім і намагалась жити «весело». Прокинулась я з хорошим настроєм і пішла до ванної кімнати. Переодягнувшись, спустилась на перший поверх, де снідали батьки. 
– Доброго ранку! Всім смачного, – сказала я та теж сіла біля них. 
– Привіт донечко, які плани на день? – запитав тато.
– Думаю пройтися по магазинам, а потім сходити в салон. 
– Чудово, візьмеш сестру з собою і проведете час разом, – втрутилась мама. 
– Я взагаліто планувала провести цей час на одинці, але гаразд, – подивилась на сестру. – Йди вдягайся чекаю через 20 хвилин біля машини, – сестра подякувала й пішла одягатись. 
– Донечко сьогодні 1 листопада і дуже скоро твоє день народження. Ми хочемо щоб ти його провела в Карпатах з друзями, на той момент в тебе закінчаться всі екзамени і почнуться канікули, – я хотіла втрутитись, але мама не дозволила. – Адо, це не обговорюється! Ви будете там всього 2 тижні. 
– А де ви будете? 
– Ми теж поїдемо, але з батьками твого друга Кріса, – а це вже цікаво. 
– Ви знайомі? 
– Так, це наші партнери по бізнесу і дуже хороші люди. Тимбільше з нами ще поїдуть батьки твоїх подруг, – ну це зрозуміло вони найкращі друзі, як і ми. 
– Я подумаю над цією пропозицією. До зустрічі та хорошого дня. 
– Обережно на дорозі, – крикнула мама в слід. 
Спочатку ми приїхали до салону де нам зробили ніжні нігтики на руках та ногах, а потім освіжили наше волосся і додали йому неперевершеного блиску. Після напруженого тижня ми пішли на масаж де провели три години релаксу. І звісно ж до повного щастя нам не вистачало нових речей, тому ми поїхали до крутого столичних магазинів H&M, ZARA де купили безліч одягу. Сестра взяла декілька сорочок, светрів та два пальта. Дивно, тому що моя сестра без суконь, як я без джинсів. 
Я не відставала та теж взяла декілька водолазок, джинсів, одну базову футболку та нові черевики. Коли ми виходили з магазину я замітила неймовірну вишневу сукню трішки нижче колін з довгими рукавами. З переду сукня була повністю прикрита, а от на спинці красувався великий виріз, тому я без сумнів повернулась та придбала її. Приїхавши додому сестра пішла в будинок, а я поїхала до першої ліпшої кав'ярні взяти кави.
– Господи, який ливень, – «залетівши» в заклад сказала сама собі. – Мені будь-ласка одне американо з молоком та цукром. 
– Ваше замовлення буде готове через 5 хвилин, присядьте будь-ласка за столик, – сказав офіціант з широкою усмішкою на лиці. Забравши своє замовлення я поїхала туди, де мене ніхто не буде відволікати від думок. Високі, без листочків дуби оточували неймовірно блакитне озера, а здалека виднілась коричнева лавка, яка вже трухне від старості, але ще не похитно стоїть та чекає на мене. Сюди я приходжу, коли на душі не добре, а це місце таке тихе та спокійне, що може заспокоїти мене за секунду. Посидівши хвилин 30 я все-таки зібралась і з думками і змогла говорити без сліз. 
– Що ж мені робити? Можливо, спробувати вибачитись, а потім почати відкриватись та не відштовхувати його. Питання чи захоче він після всього спілкуватись хоча би як друзі, але кого я обманюю, я не хочу бути «просто друзями». Адо, а ти не пошкодуєш потім про це? – запитала я себе, а за декілька секунд витерла всі сльози й піднялася з лавки. – Годі шкодувати себе! Я знаю лиш одне він мені подобається і я хочу бути поруч з їм. Мама завжди казала, що я сильна, тому я хочу повірити в справжнє щастя, попри все, – не втрачаючи часу набираю його номер і байдуже, що зараз перша година ночі, байдуже на все.