Глава 6

♥

Ранок. Я прокинулась від жахливого звуку будильника, погодьтесь це саме жахливе, що може бути. Чого ж ти так голосно граєш? Німе питання пролунало в моїй голові. Навпомацки найшла телефон і ледь вимкнула його. Господи, чому так болить голова і нудить? Я легенько піднялась та сіла на край ліжка взявшись за голову.
– Оо, юна алкоголічка прокинулась, ну що там як голова? – брат так голосно говорив, що в мене в очах потемніло, а моя голова розліталась на тисячі кусочків. 
– Боже придурок, не кричи так, – майже нечутним голосом промовила і підняла голову, хлопець почав голосно сміятись, а я проігнорувала його сміх і побачивши воду накинулась на неї. Було б не погано, якби тут було ще декілька літрів води. 
– Я так зрозумів тобі ну дуже погано... 
– Нік, ти навіть уявлення немаєш як,  – я ледь піднялась на ноги і пішла до ванної кімнати, залишаючи двері відкритими. 
– Ааааа, господи, господи, господи, – я вибігла з ванни немов ошпарена. На шиї засоси, під оком синець, волосся липке, туш потікла по всьому обличчі, чим вам не топ модель по-українськи? – Нік, що це??? – розвела руками. – Що зі мною? Що я вчора наробила? Боже, я що билась з кимось? Господи, Нік я ж пам'ятаю тільки те, як ми грали в гру, – безсило сіла братові на коліна. – Нік, сонце моє розкажи, що я наробила.
– Охх, ну тоді готуй свої мізки, зараз буде урок під назвою «Як я перший раз напилась», – хлопець почав сміятись і посадив мене на ліжко. – Доречі після цього можеш піти посповідатись, якщо священник впустить тебе туди. 
– Ох, як дотепно. 
Пройшло тридцять хвилин. 
Я не вірила своїм вухам, як же соромно..
– Божее, Нік це не я говорила, це ті кляті шоти в мені говорили, – впала на ліжок і накрилась покривалом. – От мені цікаво, чому завжди таке відбувається виключно зі мною, де ж я так згрішила?
– Незнаю, але цього вечора ти не одна така була, – вмить його обличчя посумнішало і він приліг до мене. Я вилізла з під покривала і подивилась йому в очі. 
– Нік, скажи мені, що у вас відбувається з Анжелою. Я знаю я не найкращий співрозмовник, але ж я твоя сестра і хочу щоб в тебе було все добре, – він лиш посміхнувсь і пригорнув мене до себе.
– Я знаю, сонце, знаю! Я люблю її і це правда, але стосунки не для мене. Я не хочу, щоб її і так маленьке серце розривалося кожного вечора, коли я буду з іншими, – він на мить затих. – Все це все, що ти можеш знати, – я просто закотила очі. 
– Я зрозуміла, скажи мені будь-ласка одне, де взявся цей синець? 
– Аа, та це ж ти впала на унітаз, коли Кріс тримав твоє волосся над ним, – брат не втримався і почав голосно сміятись. 
– Який сором, – сказала собі під ніс і закрила очі, ніби це допоможе забути все. 
– Так, навіть коли я напився перший раз так не вів себе.
– Ойййй, все я зрозуміла масштаби вчорашнього вечора. 
– Доречі, можеш йому подякувати він цілу ніч над тобою сидів і водив до туалету, – виходячи з кімнати сказав брат. – I ще Бог все-таки тебе любить, тому що батьків не було і приїдуть вони завтра, – хлопець вийшов, а я лиш з полегшенням видихнула і пішла до душу. Привівши себе в порядок та замастивши свій синець, я одягнулась і пішла до сестри. 
– Привіт!
– Оо, які люди! Ну привіт алкоголічка, – засміявшись сестра обійняла мене. 
– Ох ну досить! Ти теж бачила це концерт вночі? – з надією, що «ні» запитала в сестри. 
– Ну звісно, ти коли мене побачила так розчулилась, що почала плакать і обнімати мене. 
– Господи, за що мені це? Ти вибач якщо що, – подивилась на неї і побачили сльози в її очах. – Ей, ти чого? 
– Просто розумієш, – швидко витерла сльозу, – мені так приємно, коли ти ось так просто обіймаєш мене чи кажеш, щось приємне і навіть свариш. Ти ж знаєш, що найближчими друзями для мене є ти з Ніколасом, але я бачу що все змінюється. В Ніка своє життя тай в тебе теж, а я ніби в стороні, як незнайома вам людина, – сестра не втрималась і почала гірко плакати. Господи, що ж я за сестра? 
– Мія, що ти таке кажеш? – я стала навколішки перед нею і взяла її руки у свої. – Ти завжди була, є і будеш кращим другом і ще більш кращою сестрою. Не вигадуй дурниць! Так, в Ніка своє життя, а в мене своє, але це не означає, що в ньому немає тебе. Я люблю тебе і твого брата більше всіх і ти це знаєш. Я більше не хочу чути цієї маячні. Де моя сильна Мія, яка ніколи не плаче?
– Тут, – крізь сльози сказала сестра. Ми ще трохи поплакали разом і я їй все розповіла, що було вчора. І загалом пояснила ситуацію з Крісом. 
Надворі шоста вечора і ми всі троє вийшли на задній двір до басейну. Троє – це я, Мія та Нік. Я ще не вибачилась перед Крісом, але думаю зробити це після вечері, коли він з'явиться вдома. Нік посмажив м'ясо на мангалі, Мія розвела вогнище, зробила декілька салатів та замовила піцу. Я взяла кілька пляшок пива та одне вино, ну а що? Похмілля ніхто не відміняв навіть ввечері. Ми всі сіли в колі та підняли келихи. 
– Ну що за прекрасний вечір? – сказав Нік, а ми лиш кивнули. 
Вечір дійсно був неймовірним і я дякувала Богу за таких прекрасних людей в моєму житті. Ми сміялись, пили, їли, веселилися і навіть купалися в басейні. Вечір добігав кінця, ми прибрали і пішли в будинок. Кріса й досі ніде не було. Ну, окей я хотіла вибачитись, але якщо ти не заявився додому то це не моя вина. Я пішла до себе в кімнату і завалилась на ліжко, який це кайф – лежати. 
– Привіт, – тихенький голос почувся позаду мене. 
– Аааа, господи Кріс ти придурок? Хоча ні не відповідай, я й так знаю відповідь. 
– Я ж не думав, що ти в нас така лякана. І взагалі пройшов цілий день, де вибачення маленька? – я в шоці, наглості йому не позичати! Прийшов в мою кімнату, ліг в моє ліжко, ледь до смерті не довів і питає де вибачення?
– Там де твої манери, – фальшиво посміхнулась. 
– Аргумент, але все-таки я не чую вибачень.
– Мені от цікаво за що я маю вибачатись? Тимбільше ти не справився із задачею, – показую на синець, який видніється під тоналкою. 
– Пфф, ти що взагалі? Я вчора весь вечір провів з тобою над унітазом, а міг би з якоюсь кралечкою в ліжку! – злиться і це видно, ну а що я можу зробити? Я хотіла вибачитись, але він сам винен, що цього не сталося! 
– Що? Тебе ніхто не заставляв бути зі мною! – я теж зла, зла як вогонь. Що він собі дозволяє? Та щей в моєму домі! 
– Совість змусила, якби не було мене в тебе був би не один синець, а тисячі і прокинулась ти б не в своєму ліжку тай наврядчи в своєму домі! – повисив голос і встав з ліжка. 
– Ахх, так! Ну тоді велике дякую, – встала з ліжка і вклонилась йому, – щоб я без тебе робила. Ти в нас виявляється ангел, надісланий Богом! 
– Знаєш що? Я прийшов з намірами примиритися, а тепер знаєш – пішла ти! – відкрив двері і вийшов з кімнати. 
– Пішов ти! – крикнула в слід і швидко замкнула кімнату. 
Безсило спустилась до низу по стінці, зрадницькі сльози полились з моїх очей. Що я наробила і чому так боляче? Він хотів як краще, а я зробила як гірше. Зажди так, що зі мною не так?