Глава 3

                                                                              ♥
Брат ввійшов з Крісом до моєї кімнати, коли я була абсолютно гола. Гола, розумієте!? Чорт, як же ж вдало він вміє заходити.
– Відверніться придурки! – крикнула я. Швидко накинувши на себе футболку та спідню білизну, обернулась до хлопців склавши руки в ліктях.
– Все? – запитав брат.
– Не все! – роздратовано відповіла я. – Вас не вчили стукати у двері перед тим як заходити в чужу кімнату?
– Це і мій будинок, тому можу не стукати, Адо.
– Фу, а що це за запах алкоголю? Маленька, ти що пила? – запитав Кріс, сівши на моє ліжко.
– А тобі то що? Мій будинок, моя кімната, мій алкоголь, що хочу те й роблю, щось не влаштовує? Вихід знаєш де!
– Адо, що з тобою? – здивувався Нік, дивлячись прямісінько мені в очі.
– Та зовсім нічого, подумаєш два ідіоти зайшли без дозволу до моєї кімнати, побачили мене голою! Що мали, як ввічливі люди перепросити, то вони читають мені моралі. Теж мені знайшлись...
– Гаразд, менше з тим. Кріс сьогодні залишається в нас і наступний тиждень також, тому покажи йому, будь ласка гостьову кімнату. Мені час на роботу.
– Що? Е ні! Він не буде тут жити. Ніколас, це мій будинок теж і я не хочу бачити в ньому цього недоумка, який думає тільки про свою зовнішність, тому що мізків на інше немає, – закричала я.
– Адо, досить! – крикнув брат. – Я не знаю, що між вами двома сталось, але май повагу до моїх друзів. Зараз ти показуєш Крісу його кімнату, вчиш всі завдання, які були задані додому, прибираєш цей безлад, який сама створила. Потім готуєш вечерю на трьох, нас з батьками не буде вдома цілу ніч, тому будинок на твоїй відповідальності. Я ясно виразився?
– Ясно! – роздратовано фиркнула братові.
– Я надіюся... Бувай Кріс! – потиснувши руку хлопцеві, брат закрив за собою двері.
– Це все через тебе ідіот, вийди з моєї кімнати негайно! – крикнувши, взяла до рук подушку й кинула в хлопця. Дратує, негідник!
– Ти крім слів: ідіот, недоумок, покидьок знаєш якісь інші слова?
– Так, знаю! Нахабний дурень, який не розуміє української мови й манер спілкування з дівчатами! – сарказм аж пре з мене.
– Це щось новеньке, але сенс такий самий, – я лиш закотила очі. – Все ж вибач я не знав, що так вийде.
– Знущаєшся?
– Так, – голосно засміявся, – давай прибирай швидше цей безлад, тому що я скоро помру від голоду.
– Що? – засміялась. – Ти будеш мені диктувати, що робити? Тут головна - я, тому видавати вказівки буду лиш я. А ти, як чесний хлопчик будеш їх виконувати, якщо хочеш спати, як нормальні люди, – підійшовши ближче, легенько нахилилася над хлопцем та прикусила нижню губу, посміхаючись, – на ліжку. Кріс не довго думаючи, перевернув мене на ліжко. Таким чином я опинилась внизу. Однією рукою він тримав мої руки й дивився в мої очі, ніби хотів сказати щось важливе. Потім пальцем провів по моїй щоці й губі, мурашки заполонили моє тіло. Дихати ставало все важче і важче, тіло тремтіло від його дотиків, розум бажав більшого, а серце кричало, – «зупинись, відштовхни його».
– Ніколи, ніколи в житті не роби такого при мені, – зупинився хлопець.
– Якого? – запитала я. У відповідь я почула лиш мовчання, тому швидко злізла з ліжка і почала прибирати. В один момент я побачила спалах камери й зрозуміла, що мене сфотографували.
– Що ти зробив? – по складах запитала цього недоумка та подивилась на його вбивчим поглядом. Моя нервова система от-от розвалиться.
– Якщо вона дивиться на тебе таким поглядом, то потрібно бігти всім, – втрутилась сестра, зазираючи в кімнату. – Чого ти сидиш? БІЖИ!
Хлопець подивився на сестру, на мене, а потім на двері.
– Мія, відійди! – крикнув хлопець і за секунду ні його, ні мене не було в кімнаті. Ми прибігли на кухню, Кріс відразу взяв дощечку думаючи, що вона збереже його прекрасний фейс.
– Аделіночко, квіточка, золотце помилуй мене. Я більше не буду такого робити, маленька! – благав хлопець.
– Ох, як красиво звучить страх, давай проси ще!
– Ммм, щось мені підказує, що в тебе скоро оргазм від моїх слів буде. А це ще я не торкався тебе, – сміється і відразу ховається в куточку, тому що два попередніх яблука явно зруйнували його личко.
– Так, стоп солодка парочка! Адо, ти скоро не залишиш живого місця на цьому прекрасному хлопчині. Давай я спочатку з ним познайомлюсь, а тоді ми подумаємо чи вартий він таких знущань чи ні. Окей? – запитала Мія.
– Окей, але я не думаю, що це знайомство принесе тобі користь.
– Мені можна вставати чи та божевільна ще тримає при собі холодну зброю?
– Не турбуйся я прикрию, – дала надію на життя сестра. – Мене звати Мія, але ти вже це знаєш, як я розумію. Тоді як звати тебе?
– Крістіан, – поцілував руку сестрі – дуже приємно.
– Ох, яке красиве ім'я, правда Адо? – запитала сестра і перевела погляд на мене.
– Правда. Повинно ж хоча б щось бути красиве в таких придурків, – схрестила руки й сіла на стільчик, а у відповідь побачила хлопця, який показував мені язика.
– Все досить. Я хочу їсти, Адо! – заявила Мія.
– А що Ада? Тобі не 9 років, замов щось.
– Ти ж проти поганої їжі та ще й о 23:40, – здивувалась сестра.
– Сьогодні не проти, інколи можна й потішити свій шлунок. Розумієш, в мене сьогодні трагедія.
– Яка? – запитав хлопець.
– Один ідіот мало того, що в університеті мені не дає спокій, так він ще й заявився в мій будинок і буде тут жити. Через півтори години сестра замовила їжу і ми повечеряли, попри те, що була перша година ночі.
– Ходімо я покажу твою кімнату.
– А я знаю де буду спати, – посміхнувся кутиком губ Кріс. Ох, щось не подобається це мені.
– І де ж? – поцікавилась я.
– Ось тут, – показав хлопець на мою кімнату, коли ми зайшли на другий поверх.
– Пфф, вибачте, будь ласка, ваше високосте, а де буду я? – схрестила руки та сперлась об стінку своєї кімнати.
– Ти? В гостьовій кімнаті моя дорога, – хлопець нахабно почав розстеляти моє ліжко.
– Ага звісно, це не я там випадково побігла? – сарказмом сказала. – Я сплю у своїй кімнаті!
– В тебе сміливості не вистачить, – взяв на слабо хлопець.
– А от і вистачить, – фиркнула до хлопця і безцеремонно лягла в ліжко.
– Хмм, ну ну, – хлопець скинув футболку, а потім джинси й залишився в одних боксерах. В одних боксерах, розумієте!?
– Ти що будеш спати ось так? – показала пальцем на його білизну.
– Так, а що? Я у своїй кімнаті, як хочу, так і сплю. До речі подякуй, що не голий. Люблю коли деякі частини тіла «дихають свіжим повітрям»
– Боже, збоченець! З тобою страшно не те щоб лежати, а й знаходитися поруч.
– Ага, спи вже! – відчувши його сопіння зрозуміла, що він заснув, тому відразу повернулась до його. Він неймовірний навіть коли спить. Скуйовджене волосся спадало на його очі, ямочки виднілись з його щічок, а гострі вилиці, ніби лезо додавали чоловічості. Хотілося лягти в його обійми й відчути його подих на своїй шиї, але потрібно повертатися в реальність.