3 частина

Сьогоднішній ранок трохи навіть всміхався променями сонця, які пробивалися крізь туман. 

Середа- найбільш загружений день, щей сьогодні мав бути перший урок з новим учнем. Не якимось п'ятикласником, а з ровесником. 

Заняття в школі пролетіло, надиво, швидко.

 Після уроків в клас зайшла дівчина та побачила Вільяма.

-Що ти тут робиш?

-Таке саме питання. 

-Я маю справу тут. 

-Аналогічно. Забирайся! В мене тут заняття.

-Ти!- збентежено сказав хлопець. Вона глянула на нього та сіла на стілець, опустивши погляд. 

-Але ж... Твоє прізвище не Робертс. 

-Так. Це мамине прізвище, а я маю батька. Стоп. Тобто мені в репетитора взяли тебе?! 

-Я сама в шоці.

-Так ти ж моя однолітка!

-Міс Робертс казала, що, можливо, це на краще. 

-Мама як щось вигадає,- пробурмотів хлопець. 

Вони сиділи мовчки. 

-І що робити? Я маю виконати те, за що мені платять, тому хочеш чи ні будеш вивчити історію зі мною.

-Ну хоч відпочину. То що ти там приготувала,- сказав він та заклав ноги на парту. 

-Емм.... Секунду. 

Дівчина виклала папери на парту та стала розбирати. 

-Ми будемо повторяти все з програми восьмого класу. 

-Ого. 

-За два роки успіємо. Але домовляємося, що я виконую свою роботу, а ти не заважаєш. 

-Не переживай. Я хочу добре здати екзамен з історії.

-От і прекрасно. 

Ела вручила хлопцю невеличкий тест. Переглянувши результати дівчина побачила його сильні та слабкі сторони. 

Вона почала пояснювати моменти де хлопець помилився. Вільям раз-через-раз вкидав жарти, але панянка не звертала уваги. 

Через кілька хвилин заняття закінчилося і вони попрощалися. 

Ела попрямувала додому. 

-Привіт тату!- сказала зайшовши дівчина. 

-Привіт. Ну як там справи?

Дівчина скинула рюкзак та пройшла на кухню за столом якого сидів її батько. Ела сіла та налила чаю і почала розповідати. 

-Не дуже пощастило. Ела, ти не мусиш це робити, якщо не хочеш. 

-Тату, я хочу заробляти гроші та не залежить від тебе. 

-Як скажеш. Можливо все не так погано?- промовив чоловік та обійняв доньку. 

***

Два тижні пролетіли швидко і того вечору Ела стояла та обнімала батька. 

-Сонце, я обіцяю все буде добре. 

-Добре. А я обіцяю дзвонити і не загубити ключі,- витираючи сльози сказала дівчина. 

-Я тебе люблю,- обійнялися вони в останнє. 

Чоловік забрав валізу та сів у машину. Ела махала рукою на прощання та тихо дивилася, як машина батька від'їжджає. 

Все-таки дівчина не зовсім одна. У місті живи її тітка, хресний, бабуся з дідусем, якщо що вона одна не залишиться. Просто для комфортності панянка залишається в батьківській квартирі, але при потребі у неї є до кого звернутися. 

Але вже пора спати. Завтра новий день.