2 частина

Сьогодні багато Ели приходить зі зміни. Дівчина прагнула похвалитися своїми досягненнями та просто провести час з батьком. 

Зранку лив дощ, тому треба було ховатися під парасолькою. 

Дівчина зайшла в клас та повішала своє пальто. Сіла за свою парку та підготувалася до уроку. 

Людей було досить мало. 

Дівчина одягла навушники та понурила в світ музики. Зазвичай, коли грають її улюблені пісні проблеми кудись зникають і з'являється гарний настрій. Та рівно за десять хвилин насолода закінчилася.

До класу зайшла класна керівничка та почала пояснювати тему. 

Шкільний день пролетів вихрем. Нічого цікавого не відбулося.

Після школи радісна Ела прийшла додому де її зустрічав її батько. Вони обнялися та пройшли на кухню. 

Зп обідом вони просто розмовляли про буденність. 

-Так я маю хорошу новину. 

-Я уважно слухаю. 

-Мене взяла, як репетитора одна заможна дама і я буду немало заробляти. 

-Молодчинка. 

Чоловік сказав це радісно, але після цього опустив очі повні суму.

-Щось сталося?

-Просто я б хотів, щоб ти мала таке життя, що в свої шістнадцять не працювала та переживала за заробітню плату, а насолоджувалася життям. Але нажаль,- він замовк та тут згадав, щось та ледь не впав з стільця,- В мене теж відносно хороша новина. Мене хочуть відправити на навчання у Ірландію, а по поверненню мене повисять та повисять зарплату. 

-Ого. А на скільки?

-Пів року. Це друга сторона монети. Але якщо мене повисять то не будуть закидати роботою і я зможу більше часу бути з тобою. 

Дівчина опустила погляд в тарілку та почала роздуми. З одного боку батько буде коло неї, але зникатиме на роботі та їхнє життя не покращиться. З іншого батько їде на пів року в іншу країну, але по приїзді їхнє життя покращується. 

-Я думаю, що впораюся сама.

-Точно? Я можу відмовитися.

-На всі сто. А коли ти їдеш?

-Через два тижні. 

Дівчина кивнула та переключилася на іншу тему. Вони розмовляли про цю буденність. Коли тарілки спустішали чоловік їх мив, передав донці, а та ставила їх на місце. 

-Що будемо робити? - спитав Андре. 

-Давай зіграємо в монополію?

-Ой ні! Ти ж все одно програєш,- награно промовив він. 

-Тату, ти щось путаєш. 

Вже за хвилину вони розклали поле на підлозі та скуповували території. За півтори години почулося:

-Ось так! Хто переміг? Я перемогла,- танцювала Ела. 

-Я вимагаю реванш. 

-Іншим разом, уже пізно. 

Батько погодився. Вони склали гру та пішли до кімнат.

Хоча тато Ели буває вдома не так часто, але ці моменти з ним незабутні. Коли випадає шанс провести час вдома з донькою, він використовує його на повну. Вони відвідують музеї, парки атракціонів, їдуть кудись світ за очі, тільки щоб побачити захід сонця на лавандовому полі. Думаючи про сьогоднішній день Ела швидко заснула.