– Потім я все частіше відвідувала озеро. Соломон завжди там був.
– І ти все ж підійшла до нього?
– О, ні! – захихртіла дівчина – Це він до мене підійшов!
Ангел здивовано відкинув спину назад.
– Він мабуть все знав.
– Тоді він сказав, що давно мене помітив. Але я не підходила, то вирішив зробити це першим. – Айсель зробила коротку паузу, обмірковуючи, що можна ще сказати. Та у неї виникло запитання – Ви ж ангел-охоронець, невже не бачили, як я живу?
Ангел в туж мить засміявся. Потім ніжно поглянув на дівчину
– Я просто хотів, щоб ти відволіклася!
Айсель тихо посміялася. Від цих спогадів їй справді стало краще. Її очі далі ковзали за рухом Соломона.
– Скажіть, чому я на небі, в він на землі. Наче нічого й не трапилося...
– Річ в тому – почав ангел. – Ти потрапила до Раю, а він переродився.
– Що? – здивувалася Айсель
– Мабуть, його душа не завершила якусь справу чи обіцянку. Тому його душа знову повернулася на землю. Пройшло багато часу, тому ти бачиш його саме таким, яким він є зараз.
– Багато часу?.. А який зараз рік?
– Дві тисячі двадцять шостий рік.
– Неймовірно... Ми померли в тисячу шістсот сімдесят третьому році.