Розділ 3. Карім

Вибачте що не було так багато часу, ловіть новий розділ

– Про що? - запитала мене маленька

– Крихітко, просто давай честну відповідь на питання, добре? - я подивився в її очі, очі - які мені ніколи не брехали мені 

– Постараюсь - вона відвела погляд

– Чому ти втекла ? - я взяв її за підборіддя - дивись в очі, і не бреши

– Я...Я побоялась, розумієш? - вона дивилася в очі - я злякалась що світ мафії не для мене, що мене можуть у будь-який момент вбити - у неї виступили сльози 

– Що? Я ж тобі обіцяв що поки ти зі мною - тобі нічого не загрожує. А ти сама знаєш, я слів на вітер не кидаю - я наблизився трохи до неї, я читав дикий жах в її прекрасних очах 

– Але...

– Які "але"? Ти ж ніколи в мені не сумнівалась 

– Звичайно, але ти ж розумієш що загроза була весь час

– Не забивай свою прекрасну голову такими страшними думками, добре? 

– Добре 

– Наступне, скажи правду - я був налаштований як ніколи - ти сумувала за мною ? Всі ці два чортових роки, сумувала? 

– Карім... 

– Правда, я чекаю правду мала 

– Так, чорт візьми, я сумувала - вона заговорила вищим голосом ледь не кричала - але я не могла без тебе

– Все, тихіше - я її обійняв за талію - крихітко, ти в безпеці

– Карім, чому ти приховував від мене свою роботу? 

– Я....Я не знаю, я боявся тебе загубити. Ти втекла, і я був сам не свій - не свій?! Карім, хоча б себе не обманюй, ти ледь не весь будинок розтрощив коли дізнався, і я не знаю, як би не Ртамір, то я і машину напевно би розбив на місці 

– Вибач - вона відвела погляд, але я спіймав її за підпоріддя та підняв до себе аби вона на мене подивилась 

– Ти вибач, я повинен був розповісти - я поцілував її. Господи, як я сумував за моїми рідними устами, з присмаком вишні, запах її тіла, також вишні. Вона пахла вишнею, моя крихітка, ну чому вона зводить мене з розуму? - це незаконно

– Що ? Ти про що? - вона подивилася на мене

– Незаконно бути такою прекрасною маленька - я поцілував її тоненьку шию залишаючи червоні сліди - як же я сумував, ти не уявляєш - я прошепотів їй на вухо 

– Я також, хоч я і втекла, але кожен день думала про тебе, сумувала, та думала як тобі погано 

– Ти...Думала? 

– Так - вона проявила ініціативу та поцілувала мене, для мене це як зелене світло, і я взяв ситуацію в свої руки, точніше крихітку на руки та посадив на стіл 

– Ти була з кимось до сьогоднішнього дня? Спала з кимось?

– Ні - вона впевнено сказла відповідь 

Одне "Ні" і мені зірвало дах