Через 2 роки
Я не думав що вона така, що вона та - хто просто втече, хто не буде поряд. Після її втечі я просто розніс весь будинок, все було розтрощене, і все змінилось, я став ще більш холодним, всі жінки які мене оточували - були на одну ніч, я ніяк не міг викинути її з голови. Моя Карина...
Вона думала що позбавитися від мене просто? О ні, як же вона помиляється, я був поряд весь цей час, я контролював аби ніхто зайвий до неї не підійшов. Та мені набридло просто спостерігати, я скучив за її очима та ніжністю, я скучив за її обіймами та чорт візьми, я скучив за її тілом. Вона - моя, і час їй це нагадати!
– Каріме, ми відслідили - до мене забіг один із хлопців - вона зараз їде від подруги
– Від кого саме?
– Зараз - він подивився в екран ноутбука - Бойрова Софія Олегівна, адреса ******
– Прекрасно, підготуйте кімнату - я почав збиратись
– А ти куди? - запитав мене Змій який зайшов до кімнати
– Поверну ту, яка мені належить
– Гаразд
Я сів в мерс та вдарив по газам, я їхав та був у своїх думках, я її більше ніколи не відбущу. Нехай вона буде проти, нехай буде кричати, але я зроблю все аби вона була знову моя та зі мною. І нарешті я дізнаюсь про те чи вона кохала мене ці 2 роки.
Як тільки я загальмував перед знайомою жіночою фігуркою, я одразу вистрибнув с машини та закривши рот посадив в машину
– Що...
– Ну привіт крихітко