Бо я так сказала(в)!

Цю фразу ваші діти, і ви самі в дитинстві, чують часто ще з малечку. При цьому, дуже рідко, отримують чітку відповідь на своє просте питання "А чому не можна?"

Маленька дівчинка чи хлопчик не отримує бажаного пояснення і знов і знов повторює дію, яку заборонили, підсвідомо очікуючи таки нормального пояснення.

Проходить час, і вже дорослі хлопчики та дівчатка, для своїх дітей обгрунтовують заборонити так, як їх навчили в дитинстві - "Бо я так сказала(в)!".

Звичайно, це зручна відмовка, яка економить дорогоцінний час. Проте, дитина отримує більше питань ніж відповідей.

Є ще крутий варіант: "Виростеш - зрозумієш!". Дорослішаю, але все ще, розуміння так і не прийшло. Так, можна нарікати на систему освіти, бо не навчили. Батьки, давайте не будемо забувати, що відповідальність за благополуччя своїх дітей, в першу чергу, несете ви самі.

Є багато популярних відмовок від старших для дітей.

1. "Я краще знаю, що тобі треба".

Що правда? От тільки головне питання чи дійсно для дитини ТАК буде краще. Можливо це все ще задоволення Вашого Его. Цей варіант ще трансформується у "Ти мені ще подякуєш!". Особисто я, дуже в цьому сумніваюсь. Такі діти, переважно, виростають і їдуть від батьків подалі та зідзвонюються раз на тиждень.

2. "Мене всі шанують. І ти повинен".

Дуже складно шанувати та поважати людину лише за те, що вона народилась раніше тебе. Особливо, якщо це єдина причина.

3. "Який там перехідний вік? Не займайся дурнею".

Згадайте себе. Як хотілось плакати і кричати, що тебе сприймають як 5-тирічну дитину. А тобі вже цілих 13 років. Як хотілось втекти з дому, бо батьки не розуміють. Як хотілось пофарбувати волосся в рожевий колір, лише тому, що заборонили це зробити. Якщо у вас не було нічого подібного - я запитаю - як часто Вас виховували ременем і викликали почуття провини лише за те, що ви є?

4. "Як у мене могла вирости така нестерпна дитина".

Ми не ідеальні. І ніхто не ідеальний. Я нестерпна дитина лише тому, що я інша. Не така як батьки.

5. "Не хочеш вчитися – підеш працювати двірником". 

А що, ринок професій обмежений лише підмітанням дворів? Мам, ну серйозно. А може ти краще відкладеш свій телефон і проведеш трохи часу разом зі мною? Тоді ти дізнаєшся, що я не сильна в математиці, але я дуже гарно малюю. Або танцюю. Не важливо, що конкретно! Хто знає? Можливо завдяки вашій підтримці, в майбутньому, я стану популярним художником, або дизайнером.

6. "Ми з татом стільки в тебе вклали. Невдячний".

Мамо, тато, ну зізнайтесь, що через мене ви реалізовували власні мрії! 

І цей список, насправді довгий. І варіацій у ньому багато. Проте суть завжди одна. Це все призведе до того, що я не зможу будувати нормальні стосунки з оточенням. Я не зможу довіряти людям, бо знатиму, що я для них не достатньо ідеальний.

Важливо пам'ятати, що батьки - це наставники для дитини, а не командири. Якщо підтримувати та допомогати дітям, вони знатимуть, що можуть звернутися до батьків у складній ситуації і їх зрозуміють та допоможуть, а не будуть звинувачувати в невдачі та знецінювати.

Знайдіть час на задоволення дитячого "Чому?" сьогодні, щоб попередити виникнення складностей завтра.