Плаче, плаче,
Серце твоє болісно кричить.
Світ неначе,
Перед твоїм горем просто спить.
Не розуміє,
Як тобі погано і нестерпно.
А ти не вмієш,
Радіти там, де світло меркне.
Та ти не знайдеш дорогу самотужки
Якщо не зробиш вибір йти вперед.
Тебе триматимуть всі чорні смужки,
А білі смужки доля прибере.
Скільки б ми не втрачали те, що ми любим,
Від нас лиш залежить, як далі нам жити.
Скільки б нас не ламали злобою люди,
Лиш ми обираємо чого нам хотіти.
Скіль б ми не боялись робити свій крок,
Все одно доведеться нам далі іти.
І який би не дала нам доля урок,
Все подолаємо завжди я і ти.
Плачеш, плачеш,
Але вже назад не повернути.
Ти неначе
Хочеш все хороше позабути.
Все тримаєш
При собі минулий спогад
І забуваєш,
Що це лише твій тільки погляд.
Тримаючись ти не даєш шанс тим,
Хто своє сердце вже відкрив для тебе.
І залишаючи свій Світ тепер пустим,
Егоістично проявляєшся до себе.
Скільки б ми не втрачали те, що ми любим,
Від нас лиш залежить, як далі нам жити.
Скільки б нас не ламали злобою люди,
Лиш ми обираємо чого нам хотіти.
Скіль б ми не боялись робити свій крок,
Все одно доведеться нам далі іти.
І який би не дала нам доля урок,
Все подолаємо завжди я і ти.
Відредаговано: 03.08.2026