Час плине серед тисячі зірок на небі,
Серед багатьох людей на цій Землі.
Ми живі, ми дихаємо, що іще нам треба?
Ні, ми знову топимо своє життя в багні.
Час лікує кожну хвильку, кожну нашу мить,
Когось дає зустріти, а з кимось розлучає.
Колись душа радіє, а колись болить.
Та як зникає спогад, ми не помічаєм.
Час за часом, день за днем,
Все спливає, змінюється і проходить.
В кожній думці ми енергію несем,
Але не кожен раз свій крок ми робим.
Час за часом , мить за миттю,
Лиш від нас залежить ким ми завтра будем.
Ми приходимо сюди щоб жити,
В не для того щоб лиш просто бути.
Час може і хотів би на краплю зупинитись,
Але тоді у Світі почнеться страшний галас.
Бо людській жадобі немає вже границі,
І його вкрадуть, як колись Світ вкрали.
Хай вже час іде, годинами спливає,
Хай пливе постійно без зупинок він.
Хто вже не цінує те, що поруч має,
Тим самотнім бути серед сірих стін.
Час за часом, день за днем,
Все спливає, змінюється і проходить.
В кожній думці ми енергію несем,
Але не кожен раз свій крок ми робим.
Час за часом , мить за миттю,
Лиш від нас залежить ким ми завтра будем.
Ми приходимо сюди щоб жити,
В не для того щоб лиш просто бути.
8.05.26.
Відредаговано: 11.05.2026