Мені тринадцятий минало...
Коли пішла я торгувать,
Завезли "арбузів" з баштану
Багацько й нікуди дівать.
Тож під будинком накидАли
І чергували днинами й ночами,
І красти їх ми дозволяли,
Бо задовбались с кавунами.
Мені вже було десь сімнадцять,
Я мала найульотніший прикид,
Коли натерла я мозолі в капцях:
В дубльонці й шльопках - стильний вид.
Мене жаліли люди, звістно,
І обзивали, що я скажена.
А мені в душі було так злістно,..
Бо хотілося морозива шалено.
А в вісімнадцять років бУло,
На гру прийшла, на баскетбол.
Була у мене температура,
Тому своїм забила гол.
А в двадцять п'ять я гралась с хлопцем:
Стрибали на дивані, як маленькі.
Тоді зламала собі копчик,
Тепер я трішечки кривенька.
Мені минало років тридцять,
Я кошеня придбала для дитини...
Тепер у мене дві є киці,
Так, у мене... а не в сина.
Тож скільки б не було вам років,
Живіть завжди, життя одне.
І може вам не смішно зовсім,
Але скажу: ЦЕ ТЕЖ МИНЕ !
Літо 2024.
Відредаговано: 11.05.2026