І:
Я свої цілі викарбовував роками,
Я кожен крок робив крізь страх.
Я все підняв своїми голими руками,
І я не раз потерпав свій крах.
Я попадав в халепи і виходив з них,
Ламав я волю, але йшов до бажання.
Губив я друзів і отримував нових,
Я йшов вперед, як вперше і в останнє.
П-в:
Мені не соромно про це всім говорити,
Бо я це зміг, тож зможеш це і ти.
У пройденому шлясі головне не зупинитись
Перед самим фіналом досягнення мети.
ІІ:
Я свою долю ціную, як самого себек,
Не заздрю людям і не засуджую я їх,
Бо на межі життя я майже побував на небі,
Де Бог не розділяв, а обіймав усіх.
Я роблю так, щоб під глибоку старість,
Я, озирнувшись, зміг собою лиш пишатись.
Бути собою - зовсім це не слабкість,
Це велика сила - ЛЮДИНОЮ ЗАЛИШАТИСЬ!
П-в:
Мені не соромно про це всім говорити,
Бо я це зміг, тож зможеш це і ти.
У пройденому шлясі головне не зупинитись
Перед самим фіналом досягнення мети.
П-в: (повторити)
P.S. Цей вірш народився при перегляді мною, Олівією Вілфус, відео з Сергієм Іванчуком, проте присвячується він тепер у вигляді пісні, яка вже лунає на багатьох музичних майданчиках, для кожної людини в цьому Світі, бо кожен має вже право сказати про себе: "Мені не соромно бути тим, ким я Є!"
Відредаговано: 28.04.2026