Маніфест вільної душі :
Мій світ не в цифрах, не у датах,
Він у думках, що летять за поріг.
Я вмію в буденному свято чекати
І бачити космос у пилі доріг.
Сьогодні — спокійна, завтра — стихія,
Складаю життя із яскравих фрагментів.
Я — авторка власних нестримних подій,
І щирих, і теплих моментів.
Пишу свою повість відверто і прямо,
Без гриму, без масок, без зайвих прикрас.
Бо я — це я. І в цьому програма,
Яка актуальна у будь-який час.
Космос у тарілці :
Буває так: застигне час на мить,
І в краплі чаю відіб’ється небо.
Душа кудись далеко так летить,
Бо їй чудес, а не буденних справ потреба.
Я бачу всесвіт там, де бачать пил,
Я чую спів, де інші чують тишу.
Для творчості не треба зайвих крил —
Я просто серцем ці рядки напишу.
Дипломатія на рівні хвостів :
Буває, тиша в домі — лише міф,
Коли зіштовхнуться два різні світи.
У кожного свій погляд, свій тариф,
І кожен хоче першим до мети.
Ми з нею сестри — корінь і плоди,
Але в магії у кожної свій шлях.
Де я лишаю творчості сліди,
Там вона пише вогнем у серцях.
Ритми зошита в клітинку :
Мій голос — це вітер, що б’ється у шибку,
Я в кожному слові шукаю помилку.
Але не граматичну, а ту, що в житті —
Ми всі наче ноти на довгій путі.
Хтось грає по правилах, чисто і сухо,
А я... я дивлюся, що робить там Мушка.
Бо в ритмі її невгамовних стрибків
Більше свободи, ніж в сотнях рядків.
Відредаговано: 08.04.2026