Глава 3. Видіння та зубожіння

Глава 3. Видіння та зубожіння

Як я й думала, дорога виявилася паскудною. Поки ми прямували національною трасою, то Porsche поводився непогано, навіть добре. Елегантно маневруючи в потоці сотень охочих залишити задушливий мегаполіс на вихідні, він, мов великий кажан, ніс нас на своїх чорних крилах, не відчуваючи особливих проблем. Вірка заздалегідь внесла координати своєї дачі в навігатор, а Валя як могла слідувала його інструкціям. Радість стрімкої поїздки закінчилася в той момент, коли ми з’їхали на сільську дорогу. 

— Скільки вже можна тієї «Апокаліптики»? — диким звіром завила Валя. — У мене зараз справжній апокаліпсис у мозку почнеться. Ми ж на відпочинок їдемо, а не на сорок днів. Ще й цей довбаний навігатор постійно збивається! 

Мабуть, уперше в житті я погодилася з подругою у питаннях музики. Коли світить яскраве сонце, у повітрі витає аромат польових квітів та зеленого листя, а попереду чекає веселий шабаш із подругами, темний нуар здавався напрочуд недоречним. Пізньої осені, коли холодний туман вкриває землю та опадає сльозами на пожовкле листя, я б і слова не сказала проти Віриних смаків. Та в перший місяць літа хотілося іншого: легкого, як тепле озеро, та запального, наче святкове вогнище. У завантаженому плейлисті Porsche такого, звісно, не знайшлося. 

Ми всі мали різні смаки, але поважали особистий простір та вподобання одна одної. Я й оком не повела, коли під час березневої повні Валя ввімкнула Клавдію Петрівну після обряду. Вона — хазяйка шабашу й має на це право. А Віра нормально віднеслася до раритетного диска Майлі Сайрус, який звідкись викопала невгамовна Вікторія. 

Богиня милосердна! Де взагалі можна в наш час купити диски? У мене навіть у ноутбуці немає CD‑пристрою, а замість нього існують Spotify та Apple Music. Та коли я побачила щасливий вираз обличчя Вікусі, то зрозуміла: кожен закриває свої дитячі гештальти, як може. Наступні пів години весь поверх гуртожитку разом із нами насолоджувався прилипливим ритмом Ганни Монтанни й навіть підспівував. І всі ми, звичайно, змирилися з особливо темним вайбом уподобань Віри. 

— Тут більше нічого немає, — проскиглила я, гортаючи завантажений плейлист. — The Cure, Lacrimosa, The 69 Eyes — усе не те. Depeche Mode можу ввімкнути, їх хоча б легко слухати. 

— Чудово, — похмуро пробубоніла Віка. — Їхати на відпочинок під Enjoy the Silence — це саме те, про що я мріяла весь останній тиждень. 

— Може, вимкнемо музику? Я голос навігатора майже не чую, — додала Валя, - Ще й дорогу спитати ні в кого. На головній дорозі не проштовхнутися, а тут наче всі вимерли.

— Чому всі? — здивувалася я. — Тільки-но бачила якогось чолов’ягу верхи на кобилі на узбіччі дороги. Точно місцевий. Він ще відсалютував нам. 

— Тільки на кобилах і можна їздити такими дорогами, — невдоволено пурхнула Валька. 

— А на твоєму телефоні нічого не знайдеться? — не вслухаючись в наші теревені, з надією спитала невгамовна подруга із заднього сидіння. 

— На трасі інтернет майже не ловить, тому, мабуть, і навігатор лагає по‑чорному, — не відводячи погляду від побитої життям дороги, запропонувала Валя. — Спробуйте радіо, тільки не голосно. Якщо я переплутаю напрям, то ночувати будемо в лісі. 

— Чому б і ні? — замріяно прощебетала Віка. — Кажуть, що під час літнього сонцестояння в лісі кого тільки не зустрінеш! Можливо, побачимо справжніх фей. Чула, що вони виходять потанцювати навколо вогнища. 

— Феї залишилися на Британських островах. У наших місцинах їм нічого робити, — посміхнулася я. 

— Еге ж, — розчаровано кивнула Валя. — Наш ліс навіть для мавок не достатньо густий, а для русалок тут озера занадто мілкі. Хіба що блуд можна зустріти чи перелесника. 

— Всі перелесники давно зареєструвалися на OnlyFans, — реготнула Вікуся. — Їхня магія діє крізь вебкамеру, тому попит просто шалений. Хлопці гроші лопатою гребуть. 

— Це відколи літавців почали цікавити гроші? Вони ж наче харчуються людською… — почала я й замовкла, зрозумівши, яку дурницю щойно ляпнула. 

Кохання перелесника — це завжди трагедія. Він приносить із собою неземне блаженство, але плата за нього — життєва сила. Людина, яку відвідує цей дух, починає танути на очах, марніти та втрачати інтерес до реального світу. Так само, як природа після сонцестояння повільно схиляється до осіннього вмирання, жертва літавця згасає у його палких обіймах. 

Щоправда, більшість представників цього міфічного поріддя також поглинула всюдисуща цивілізація. Хлопцям тепер не треба довго шукати одиноких вдів чи зневірених у коханні надломлених дівчат — для цього існують додатки для знайомств. Та за своєю природою перелесники не кровожерливі вбивці. Просто не вміють інакше кохати. Логічно, що відеочати стали для них основним каналом «харчування». Жертва просто не встигне згоріти зсередини, бо завжди можна натиснути кнопку «закінчити розмову». 

— В лісі їх тепер можна зустріти хіба що під час запланованої сесії, — Вікторія виразно поглянула на мене й хитро посміхнулася. — Інтернет у цій місцині не ловить, тож на безкоштовні розваги годі й розраховувати. 

— Маніяків та грибників я зустрічати не збираюся. Краще зловлю місцеву станцію, де є щось веселе, — воліючи змінити тему, я натиснула на додаток «Радіо» й роздратовано пурхнула. — Ловить тільки «Radio ROKS» та якесь «Radio Millennial», не знаю, що це.