РОЗДІЛ 23

Діана

Я ніколи не була в Богдана. Та й узагалі за останні роки ні в кого з чоловіків, окрім Вадима. Тому зараз мені було дико й трохи лячно.

— Я знайду тобі в що переодягнутися, а ти почувайся як удома, — сказав він і пішов уперед.

Я озирнулася. У квартирі було чисто й стримано, такий собі: чоловічий мінімалізм. Саме такою, якщо чесно, я й уявляла його оселю.

Знявши ненависні підбори я повільно рушила на кухню, де торкнулася стільниці, намагаючись усвідомити, що взагалі тут стою. Чуже житло. Чужий простір. А за стіною хоч і не власна, та все ж моя маленька фортеця, в яку я зараз не можу потрапити.
Я швидко згадала Злату. Сподіваюся, з нею все гаразд… бо в мене, як не дивно, але все склалося не так і погано.

— Тримай, — почувся голос позаду.

Я обернулася й мало не врізалася в нього. Богдан стояв зовсім близько, простягаючи чорну футболку й широкі штани.

— Це трошки велике, але зручне, —  сказав він, піднявши брову, немов оцінюючи, наскільки все буде великим.

— Дякую… — видихнула я.

— Ванна там, — він кивнув на коридор. — Якщо щось потрібно, поклич.

Його погляд був уважним, тому я швидко відвела очі й пішла до ванної, наче мене підштовхнули.

Косметику довелося змивати милом. Зачіска, хоч і зіпсована вечором, ще трималася, але я все ж зібрала волосся у хвіст і швидко прийняла душ.

Одяг Богдана був надто великий: штани сповзали, а резинка не трималась. Тому я залишилася у футболці, яка майже доходила до колін. Хоч тут мій низький зріст став перевагою.

Глянувши навколо, чи не забула чогось, я помітила на полиці скляний флакон туалетної води і не втримавшись — легенько натиснула пульверизатор.
Божечки, який аромат… теплий, глибокий. Хотілося позичити флакон і ніколи не віддавати. Якщо можна закохатися в запах, то я вже.

— Твої штани падають, — тихо сказала, коли неохоче вийшла з ванної і зрозуміла, що Богдан уважно мене розглядає і мені від цього ставало ніяково.

— Так навіть краще, — спокійно відповів він.

І все. Моє обличчя миттєво набуло кольору стиглого томата, і приховати це нічим.

— То… де я буду спати? — вирішила запитати, просто щоб хоч якось вирулити з цієї ситуації.

— Зі мною, — абсолютно серйозно сказав він.