Від дверей до твого серця

РОЗДІЛ 4

— Ой-ой, ти нічого не надумай, - Злата підняла руки, ніби захищаючись. — Між нами нічого нема. Але, каюсь, коли тільки познайомилися, то він мені подобався. - дівчина ледь усміхнулася, та в її погляді майнула тінь. — Але він тоді чітко дав зрозуміти, що я не в його смаку.


— Якщо тобі неприємно, то не розповідай, - обережно сказала я.


— Та нема що розповідати, - відмахнулася вона. — Просто допомагає іноді. Гроші може позичити, - дівчина змахнула упаковкою з горіхами, — і підгодовує мене, бідосю. Насправді я йому вдячна. Якби ти знала більше — зрозуміла б, чому.

Я нічого не відповіла, бо знала цю людину погано.

 За мить вона засміялася, але сміх швидко стих, коли над головою почувся шум. Схоже, у сусідів зверху починалася вечірка: спочатку долинали голоси, а потім глуха музика, що поступово наростала.

— Знову цей ідіот! - роздратовано вигукнула Злата. — У мене нарешті вихідний, і я знову не висплюся.


— Якщо хочеш — можеш переночувати в мене, - слова вирвалися самі, ще до того, як я встигла подумати.


— Та ні. Втікати — це не вихід. Якщо кожного разу йти до тебе, то можна офіційно переселятися.

Ми разом засміялися, і, здається, вперше за день я сміялася по-справжньому.

Не очікувала, що розмова з нею буде такою легкою. Ми раніше ніколи не спілкувалися відверто. Якось вона прийшла, коли дізналася від місцевих, що я логопед, і запитала, чи не змогла б я позайматися з дитиною її колеги. Потім ми обмежувалися короткими вітаннями, а зараз ніби щось зрушило, і я ловила себе на думці, що мені легко поруч із нею.

— Це той, хто свою “беху” майже на квітник Пилипівни ставить?


— Ага, він самий.


— Може, ти йому подобаєшся? - подумала я вголос. — Не дивися так на мене: ти ж красива, яскрава.


— Я тебе благаю, - скривилася Злата. — Цей індик любить тільки себе.

Ми ще трохи посиділи, і коли настав час іти, я зважилася сказати:

— Тоді, як не хочеш до мене, - я посміхнулася, — то залишаю тебе слухати, як індик веселиться з подібними пернатими.

Чесно кажучи, я хотіла, щоб вона прийшла до мене. Не хотілося залишатися самій.




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше