РОЗДІЛ 3

— По-перше, не «Бодькай», а по-друге, я ж нещодавно тобі міняв. У тебе хобі ламати замки? - він усміхнувся, а Злата поставила перед ним чай і ввімкнула таку дитячу наївність, що я на мить подумала, ніби вони брат і сестра.

— Це для Діани, - він підозріло поглянув на нас. — Не питай нічого, просто треба. - але, схоже, він і не збирався її слухати.

— Дівчата, ви або розповідаєте, або викликаєте майстра.

— Не потрібно нічого, дякую, - поспішила я сказати, але Злата глянула так, що я ледве не згоріла від того погляду.

— Завтра неділя, ніхто не захоче прийти. Ну невже ти не допоможеш дівчатам у такій делікатній ситуації?

— Здається, я вже бачив одну вашу «делікатну ситуацію», - промовив він.

Я миттєво підняла погляд.

— Ліфт чекав, коли з твоєї квартири виходили двоє, - додав спокійно. Мені стало соромно. Навіть чужа людина зрозуміла. Сльози підступили, але я не дозволила їм упасти.

— Не плач, - тихо сказав хлопець. — Усе минеться. Просто потрібно трохи часу. А замок я подивлюся. Але ти не ховайся, вам треба поговорити. Не для нього — для тебе. Вислови все зараз, щоб потім не шкодувати.

Від його слів стало водночас ніяково і дивно тепло.

— Все, не тисни на неї, Богдане, - втрутилася Злата. — У нас нещодавно потоп був, тож... - але дівчина не встигла закінчити, коли хлопець її перебив:

— Я, мабуть, піду, - Богдан надпив чай і піднявся. — Завтра зайду і гляну на той замок. - він витяг із кишені упаковку горіхів і простягнув Златі.

— О, дякую! - зраділа вона, забираючи пакунок. — Я тебе проведу.

Вони вийшли, а я залишилася сама. Вадима вже не було — можна спокійно повернутися додому. Написала мамі, що все добре, я на місці, трохи втомилася з дороги й лягаю спати.

— Ну от, завтра все вирішиться. Богдан не підведе, - сказала Злата, коли повернулася.

— На мить здалося, що він твій брат. Ви такі... близькі, - не втрималась я. - посмішка на її обличчі згасла.

— Так, близькі, - тихо відповіла, відвертаючи погляд. - мені здалося, що в її очах промайнуло не тепло, а щось інше — біль чи спогад, який краще не чіпати.

— Ой-ой, ти нічого не надумай.