– Я страшенно втомилася. Зараз швидко зберу речі, поки ще не зовсім темно. Якось не дуже хочеться вештатись кладовищем вночі, – мовила Аделіна.
– Можна я тебе проведу? – наважився запропонувати Герман.
– У-ля-ля... Схоже, що серце вампіра безнадійно пробите не осиковим клинком, а стрілами Амура, – мовив Алекс. – Аделіно, ти – жорстока. Не розбивай серце володарю порцелянової шкіри та мрії усіх стоматологів світу.
– Досить блазнювати, Алексе, – бумерангом прилетіло від Аделіни хлопцю. – Наче я не бачила, як ти упадаєш за Світланою. Чомусь я впевнена, що з усіх фото, які ти відзняв сьогодні, тільки п'ятдесят відсотків належать мені.
Алекс неочікувано почервонів, наче його застали зненацька та опустив голову.
– Якщо Герман обіцяє цілою та неушкодженою доправити Аделіну додому, то дозволь, Світлано, – фотограф підняв очі на дівчину, – відвезти тебе, куди скажеш, щоб усілякі там вампіри, небіжчики, вурдалаки не чіплялися.
– Добре, – опустила очі Світлана, відчуваючи у середині безмежний тріумф і щастя.
Вони усі гуртом швидко зібрали свої речі, зняли ілюмінацію та по заріслій доріжці пішли до виходу з кладовища.
Алекс поставив генератор у багажник, прилаштував обладнання та запросив до салону автівки Світлану. Дівчата обмінялись контактами та домовились, що Аделіна допоможе Світлані зробити свій сайт з надання послуг електрика та розкаже, як започаткувати блог з порадами від електрикині.
Парочки розійшлися у різні сторони, але це був не кінець, а тільки початок.
– Від долі не втечеш, – любив повторювати Герман під час спільних вилазок з друзями.
– Так, вона і на кладовищі знайде, – додавав Алекс, а усі заходилися сміхом, згадуючи своє неординарне знайомство у склепі.
Герман наважився та все ж зробив пропозицію руки і серця Лесі-Аделіні у прямому ефірі. Підписники пищали від задоволення та строчили повідомлення з привітаннями. Аделіна стала не тільки успішною інстаграм-моделлю, але й блогеркою, контент якої відрізнявся пізнавальністю та якістю. Дівчина дотрималася слова та допомогла Світлані розпочати знімати власний контент. Електрикиня навіть створила свій канал на ютубі під назвою "Світлячок", де викладала цікаві відео, як легко та цікаво можна зробити світлішим та затишнішим своє помешкання. Як не дивно, але канал став досить популярним. Світлана знімала доступні покрокові інструкції, які могла б виконати не тільки затята домогосподарка, але й натуральна білявка.
Алекс упадав за Світланою. Він зробив, напевно, тисячі її фото та дуже нервував, коли вона отримувала замовлення по освітленню. Ревнував свого світлячка навіть до стовпа.
Прийшовши на побачення з букетом ромашок, які обожнювала дівчина, Алекс обійняв її показав запрошення.
– Мене Герман запросив бути свідком на їх весіллі, – мовив хлопець.
– А я буду подружкою нареченої, – відповіла Світлана, показуючи язика. – Цікаво було б побачити твою реакцію, якщо я зловлю букет нареченої.
– Ага, тобі доведеться видирати його з року дівчат, бо впевнений, що на весіллі обов'язково будуть подружки Лесі-Аделіни. А коли збираються три подружки-випускниці ВНЗ – Олеся, Марина, Леся, це завжди закінчується феєрично. До того ж Олесі та Марині кортить також швидше заміж вискочити, – відповів Алекс, хвилинку промовчав та додав: – А якщо серйозно, то я буду найщасливішим чоловіком у всій галактиці, який знайшов своє кохання на кладовищі у старому склепі.
– Від долі не втечеш, – Світлана повторила слова, які частенько говорив Герман.
– Навіть не намагайся...
#348 в Сучасна проза
#2219 в Любовні романи
#499 в Короткий любовний роман
пригоди дружба кохання, як доля привела мене у склеп, оповідання-челендж
Відредаговано: 30.07.2024