Глава 12.

Тимофій Грановський 

Щодо Кіри та нашого поцілунку в мене неоднозначні відчуття.

З однієї сторони добре, що вона не пам’ятає нічого з тієї ночі, а з іншої… Чомусь так хочеться повторення, хочеться, щоб вона пояснила те її «скільки можна мене мучити?»...

Сьогодні цілий день спостерігав за нею, зібрана, дисциплінована та строга, жодного зацікавленого погляду в мій бік, лише професіоналізм та діловитість.

Саме те, чого я так жадав від асистента.

Але це мене так бісить! Сама ж поцілувала! 

День тяжкий, треба спати, але роздуми не дають розслабитися.

Кіра в моєму домі, вже майже звично і дуже по-домашньому бачити її тут.

Ну, треба викидати всі ці зайві думки та займатися розрулюванням великої проблеми, що трапилася в компанії. Не час, Тіме, не час.

Вночі уві сні Кіра зі мною розмовляла, мило поправляючи довге розпущене волосся, а я дивився на неї і прийшло усвідомлення, це саме вона, моя пара, дарована небесами.

Зранку встав і постарався знову ж таки викинути з голови  даний сон, дуже вже він мене збентежив.

Кіра Виноградова 

Зранку бос був сам не свій, я прийшла, як завжди, відкривати штори та стягувати з ліжка, але він мене зустрів повністю одягненим та зібраним.

- Це щось новеньке, - коротко зауважила, - Суп буде через 20 хвилин, - добавила і вийшла з його кімнати.

Все таки зручно, коли не треба їхати через все місто, щоб розбудити цього лінтяя. Хоча, маю зізнатися, він все частіше справляється самостійно, а мене вже навіть не дратує ця примха Тимофія. Навіть навпаки, свого роду ритуал.

Мої сни трохи змінилися, що теж не може не радувати. Тепер ми з ним просто мовчимо, зачаровано дивлячись в очі один одному, або неспішно обговорюємо подробиці дня.

Моя підсвідомість – це щось, хоч романи починай писати...

В офісі робота кипіла.

Виявляється інформація про тендери і наші відсотки була скопійована і розтиражована нашим прямим конкурентам, що стало великою фінансовою загрозою.

- Кіро, - підійшов Григорій до мого столу, - Скажи, будь ласка, ти з кимось ділилася паролем від свого комп’ютера? – що за підозрілі питання?

- Ні. А що? – неприємності витали в повітрі, їх можна було почути по запаху.

- З тобою сьогодні Тимофій Андрійович ще не говорив? 

- Ми щойно разом провели селекторну антикризову нараду, проте нічого особливого бос не розповідав, - я нічого поганого не робила, але все одно чомусь розхвилювалася,

- Ну тоді добре, - і пішов. Що за дурня коїться?

До Тіма зараз не підеш, він веде переговори, та й з чим, власне, йти? 

- Кіро Сергіївно, як Ви себе почуваєте? Не захлинулися від власного яду? – принесла нелегка нашого зама, Кирила.

- Почуваю себе прекрасно. А Ви як? – спокійно відповіла з особливо холодним поглядом, не люблю його і все.

- Не мучають докори сумління? 

- А чому вони мене мають мучити? Я сумлінно виконую свою роботу, живу правильним життям, - знову якісь незрозумілі натяки, та мій вираз обличчя незмінний, я маю бути спокійною та стриманою, не зважаючи на внутрішню тривогу.

- Аааа, то Вам, певно, ще Тім нічого не розповідав? – видно було, що Кирило смакує подробиці, які я не знаю.

- Певно ні, може поділитеся інформацією? – пильно подивилася на цього півня, що зловтішається. Нічого, буде свято і на моїй вулиці.

- Кирило, привіт, - нашу перепалку зупинив бос, що вийшов зі свого кабінету, - Кірюшо, зайди до мене на хвилину, - серйозно сказав він.

- Я Вас слухаю, - тихо підійшла до великого столу, де розташувався мій керівник.

- Хотів тримати цю інформацію в таємниці, але Григорій розповів Кирилу, тому краще поділюся. Ми провели внутрішнє розслідування відділом служби безпеки та ІТ, інформація була злита з твого акаунту.

Я аж сіла.

Як таке можливо взагалі?..

- Ви ж не думаєте, що це я? – голос звучав без зайвих емоцій, навіть сухо, проте всередині все бурлило від нервів.

- Не думаю, навіть, впевнений, що це не ти, - по очах Тимофія я чітко побачила, справді, він мені вірить і ні в чому не підозрює.

- Кому ж це потрібно, мене підставляти… - відразу почала аналізувати ситуацію.

- Будемо копати далі, зміни всі свої паролі і доступи, будь ласка.

- Зрозуміла.

- Сьогодні їдемо до мене, треба підготувати нові пропозиції по завтрашньому дню. Допоможеш? - видно, що Тім переживає за поточний стан справ, куди ж я подінусь від нього?..

- Авжеж, - лаконічна відповідь з моїх уст прозвучала тепло та по-особливому. 

Мені його шкода, скільки крові і сил покладено в цей бізнес, а зараз все тріщить по швах.