Розділ 1.

Я ніколи не вірила у кохання, не шукала його, я чітко знала, що  романтичних утопій не існує, це міф.

А шлюб! Чомусь молоді дівчата  хочуть вийти заміж, народити діток, а потім, коли мета досягнута, хочуть свободи, часу на себе. Дорослішають, розумнішають... Невже не можна одразу так?

Так, я завершений цинік!!! І знаю про це, часто чую від подруг та й сама розумію.

Спостерігаючи за невдалими шлюбами сестер і подруг, я зрозуміла систему шлюбу! Спочатку ви молоді, імпульсивні, закохуєтесь, одружуєтесь, і ніби все норм, та поступово щоденна рутина з'їдає усю романтику, сварки через дрібниці забирають усе тепло, і залишається неприємний осад, спогади від образливих фраз, кинуті в запалі суперечки. І з часом ви стаєте чужими людьми...

Тому я пообіцяла собі, що у мене так не буде і якщо я й вийду заміж, то точно за ідеального чоловіка. "Але таких не існує", підказує голос в голові. Ну тоді ніколи!!!

Я працюю адвокатом у приватній конторі, я одна з кращих у своїй справі, робота — це моя пристрасть і кохання, я трудоголік, 24 години на добу можу провести на робочому місці! Я Ельвіра, висока брюнетка, мені 32 роки, і навіть серйозних стосунків у мене не було, так секс був! Я не цнотлива стара діва, що любить котів і шарахається чоловіків.

Я просто тримаю їх на відстані, щоб не втратити свою свободу.

— Ель, ходімо пообідаємо! З'їмо солоденького!

Це Антоніна, моя помічниця. У нас дружні стосунки ми часто ходимо обідати разом до невеличке кафе, що поблизу.

— Так, звісно, Тоню!

Ми присіли за наш столик, і підійшла Софія, що працювала у сусідній конторі секретарем, ми разом навчались і дружимо досі.

— Ельзо, підкинеш мене додому сьогодні?

— Вибач Соню, та я записалась на 17.00 в салон!

— Заздрю тобі, а то мені треба поспішати до садка. І прибрати ранішній армагедон у домі, забігти до магазину, скупитись, приготувати вечерю!(Соня)

— Розумію, мені до садка забігти, і до школи, а потім прибрати та приготувати вечерю. Плюс перевірити уроки Улі!(Тоня)

У Соні одна дитина, хлопчик Саша йому 4 рочки й чоловік Петро. А у Тоні 2 дитини, дівчинка Уляна 7 років, хлопчик Саша 3 рочки, і чоловік Антон. Вони постійно розказують про низку домашніх робіт, довгий список покупок, прибирання, і про нескінченні сварки зі своїми чоловіками.

Інколи я думаю, що я так негативно налаштована проти шлюбу через них, бо їхні щоденні розповіді відверто лякають..

Вони не мають часу на себе, на звичайні жіночі радощі, як манікюр чи масаж, їхній увесь час забирає хатня робота, діти, чоловіки.

А я вільна пташка, живу для себе, у своє задоволення, інколи навіть совісно, що я більш ніж половину зарплати, витрачаю на одяг, аксесуари, а вони — на дітей і харчі.

— Дівчата, у мене зараз зустріч з новим клієнтом, від попереднього адвоката він відмовився, не зійшлись характерами, мабуть, скандальний тип. Не люблю таких.

— А що за справа у нього?

— Подав позов на компанію, що порушила умови їхнього контрактну! Подробиць я не знаю, усе тільки при особистій зустрічі!

— Цікаво, а то часом не той багатий красень, що викупив компанію з надання комунальних послуг?(Тоня)

— Не знаю, сьогодні, якщо він підпише зі мною контракт і введе у курс своєї справи, тоді я вже й зберу інформацію про нього. Бо, якщо він не стане моїм клієнтом, то навіщо витрачати на нього час?

— Правильно!(Соня)

— Тоню, а що твій Антон, знайшов роботу?(Соня)

— Ще ні дівчата можливо поїде за кордон варіантів не має... Діти ростуть, потрібні гроші, та й стосунки наші...(Тоня)

Що тут скажеш, говорити відверто, що твій чоловік нікчема, що навіть сім'ю прогодувати не може, не хотілось. Тоні й так важко... Та, на мою думку, краще бути самою, ніж з чоловіком, який ще і ревнивий, як чорт, просто життя Тоні не дає, і засмучує постійними образами.

Кілька разів я натякала і говорила, та нічого доброго це не зробило, тільки викликало незручність у нашій дружбі. Після того я мовчу, не втручаюся.