Розділ 2

ДАША

Я вибігла з кабінету Генерального директора, відчуваючи себе розчавленою. Я не просто спізнилася. Я принесла неправильний напій, проваливши перший, найпростіший пункт своїх обов’язків. Усвідомлення того, що він стежив за погодою, щоб змінити своє ранкове замовлення, було просто принизливим. Уся ця історія з еспресо була лише тестом, і я його з тріском провалила.

Некомпетентність. Це слово, кинуте його крижаним голосом, боляче відлунювало в моїй голові. Але я не могла дозволити собі здатися. 150,000 гривень боргу були моїм єдиним мотиватором.

Я схопила телефон і вже через хвилину телефонувала до найближчої елітної кав’ярні, яка працювала з доставкою для офісів.

— Мені потрібен американо з кокосовим молоком, подвійний, 50 градусів. І максимально швидка доставка! — Я ледь стримувала крик.

Через десять хвилин, що здавалися вічністю, кур’єр залишив у мене на столі фірмовий стаканчик. Я забігла до кухні, щоб перелити каву в порцелянову чашку і підігріти її до потрібної температури. Ніяких більше помилок!

Я знову підійшла до його дверей. Цього разу, крім страху, я відчувала злість — злість на нього за його вимогливість і злість на себе за ранкову сонливість. Я постукала рішучіше.

— Заходьте, — дозвіл був миттєвим.

Я увійшла. Він сидів на тому ж місці, переглядаючи щось на планшеті, і навіть не глянув у мій бік. Я обережно поставила чашку.

— Ваш американо з кокосовим молоком, Кіріле Артемовичу. Точно 50 градусів.

Він нарешті підвів голову. У його сірих очах промайнуло щось схоже на схвалення, але воно зникло так само швидко, як і з’явилося.

— Добре, Дарія Вишневська. Знайшли пункт сьомий у протоколі. Дві години на це... довго. Але прийнятно.

Він відпив ковток, не зводячи з мене погляду. Я відчувала себе під мікроскопом.

— А тепер до роботи. Я бачив ваше резюме. Ви добре розбираєтеся у фінансовому аналізі, чи не так?

Я була здивована. Мене найняли як помічницю, а не як фінансиста.

— Так, я випускниця з відзнакою, спеціалізація — економічна безпека.

На його губах з’явилася ледь помітна, хижа усмішка. Айсберг готувався до полювання.

— Чудово. Тоді ваша справжня робота не в тому, щоб приносити мені каву. Це був лише тест на уважність. Ваше завдання — довести свою абсолютну відданість.

Він простягнув мені тонкий шкіряний портфель.

— Це фінансова документація нашої дочірньої компанії, "Геліос Медіа". Протягом тижня ви повинні провести повний аудит і знайти абсолютно всі фінансові прогалини, які там можуть бути. І будьте особливо уважні до будь-яких транзакцій, пов'язаних з моїм партнером, Константином.

Моє серце знову забилося швидко, але цього разу вже від усвідомлення складності завдання. Константин — це член правління. Це не просто аудит, це бізнес-шпигунство.

— Але... чому? — не втрималася я.

Кіріл сперся на спинку крісла, його погляд став жорстким.

— Ви підписали контракт про тотальну секретність, Вишневська. Ваше завдання — виконувати, а не ставити запитання. Я підозрюю Константина у маніпуляціях, які можуть призвести до краху мого холдингу. Якщо ви знайдете докази, ваш борг буде лише початком вашої винагороди. Якщо ж ви провалитеся або розкриєте свою місію...

Він зробив паузу, і його голос став загрозливим:

— ...ви підставите не лише себе, але й усіх, хто з вами пов'язаний. Ваш борг зросте вдвічі. І наскільки я пам'ятаю, ваше житло вже є заставою.

Я стиснула руки в кулаки. Жодного натяку на милого шефа зі сну. Тільки Айсберг і цинічна угода.

— Я зрозуміла, Кіріле Артемовичу. Документація буде готова через тиждень.

Я забрала портфель. Вага паперів здавалася вагою всього мого життя. Я була не помічницею. Я була шпигуном і пішаком у його великій грі.