Дзеркало душі: Різниця між самооцінкою та самоцінністю

Більшість психологічних проблем, від страху знайомств до нездатності попросити про підвищення зарплати, коріняться в одному слові — самооцінка.

Проте сучасна психологія розділяє два поняття, які люди постійно плутають: самооцінку та самоцінність.

І саме в цій різниці ховається ключ до внутрішньої свободи.

Самооцінка — це те, як ви оцінюєте свої вчинки, зовнішність, успіхи та соціальний статус порівняно з іншими.

Вона нестабільна за своєю природою.

Самоцінність — це глибоке, непохитне внутрішнє переконання: «Я важливий і цінний просто тому, що я є.

Моя цінність не залежить від моїх помилок чи перемог».

Три стани нашого «Я»:

*Занижена самооцінка:

Людина постійно фокусується на своїх недоліках, вважає себе гіршою за інших і шукає схвалення ззовні. Будь-яка критика для неї — це катастрофа, яка руйнує її особистість.

*Завищена (компенсаторна) самооцінка:

Це ілюзія сили. Часто за демонстративною впевненістю, хвастощами та бажанням домінувати ховається той самий страх бути знеціненим. Людина намагається піднятися, принижуючи інших.

*Адекватна (здорова) самооцінка:

Реалістичне бачення своїх сильних і слабких сторін. Така людина каже: «Я знаю, що я вмію робити круто, а над чим мені ще треба попрацювати. І це нормально».

Пастка зовнішніх підтверджень

Коли ми будуємо самооцінку лише на досягненнях (оцінках, грошах, кількості підписників чи лайків), ми стаємо заручниками.

Впали охоплення? Хтось написав поганий коментар? Все — внутрішній світ рушиться.

Психотерапевт Карл Роджерс писав, що парадокс полягає в наступному: тільки коли я приймаю себе таким, яким я є (з усіма мінусами), я отримую можливість змінитися.

Здорова самооцінка починається не тоді, коли ви стаєте ідеальним. Вона починається тоді, коли ви припиняєте війну із самим собою і переходите від постійного суду над своїми діями до вивчення своєї унікальності.

                                  Сторінка-56