Внутрішній конфлікт: боротьба бажань і переконань ‎

Майдан кожна людина хоча б раз відчувала дивний стан:

Ти знаєш, як правильно, але робиш навпаки.Хочеш змінитися, але повертаєшся до старих звичок.Бажаєш спокою, але сам провокуєш конфлікт.

Це і є внутрішній конфлікт.

У психіці можуть одночасно існувати протилежні сили:

Бажання і страх, прагнення до близькості і страх відкидання, потреба в стабільності і потяг до ризику.

Засновник психоаналізу "Зигмунд Фрейд" описував цю боротьбу як конфлікт між інстинктами, раціональною частиною та внутрішніми моральними вимогами.І хоча сучасна психологія дивитися на це ширше, сам принцип залишається:

Людина не єдина і монолітна.Вона складається з різних внутрішніх голосів.

Один голос каже: "Ризикни".

Інший шепоче: "Ти не впораєшся".

Третій нагадує: "А що подумають інші".

Цей конфлікт може бути слабким і майже непомітним.А може ставати джерелом постійної напруги.

Психолог "Леон Фестінгер" описав явища когнітивного дисонансу, стану внутрішнього дискомфорту, коли наші переконання не збігаються з нашими діями.Коли людина поводиться всупереч своїм цінностям, психіка намагається зменшити напругу.І часто замість зміни поведінки ми змінюємо пояснення.

Ми виправдовуємо себе.Раціоналізуємо.Переконуємо, що "все не так вже й погано".

Внутрішній конфлікт це не ознака слабкості.Це ознака того, що в людині є складність.

Проблема виникає тоді, коли конфлікт ігнорується.Тоді він перетворюється на тривожність, роздратування або апатію.

Але якщо навчитися слухати себе, конфлікт стає точкою росту.

Бо саме там, де є боротьба, є потенціал змін.

Наступне питання логічне:

Як психіка захищає себе від надмірної напруги?

Які механізми вона запускає, щоб зменшити біль?

Про це далі.

                                   Сторінка-7