Вічність з тобою.

14.2

– Власто, люба сьогодні ми йдемо у гості до моєї хрещениці. За одне й познайомишся з Міланою та Глібом, – промовляю й легко торкаюся губами її шиї. Власта здригається й починає тремтіти. Але я добре розумію, що не від страху. 

– Може краще вдома залишимось? – цікавиться. 

– Я б з задоволенням провів з тобою весь наш вільний час у ліжку, але у Лілії день народження, – розвертаю Власту до себе й дивлюся прямо в очі. 

– Ну якщо день народження, то цього не можна пропустити, – Власта з посмішкою дивиться на мене. Її очі світяться й зараз вона має дуже привабливий вигляд. 

    Тягнуся, щоб її поцілувати. Наші губи зустрічаються й ми починаємо палко цілувати одне одного. Падаємо разом на ліжко і я швидко починаю роздягати Власту. Мрію доторкнутися до її ніжної та гладкої шкіри. Мої губи усюди. На кожній частині її тіла. Це збуджує й розпалює бажання. Власта швидко вчиться, тому без вагань теж допомагає мені зняти одяг. Коли нам вже нічого не заважає ми нарешті можемо зайнятись тим що нам обом до вподоби. 

– Арсене, мені здається, що ти розбудив в мені щось розпусне, – зненацька заявляє Власта. Годину потому. Вона лежить в моїх обіймах й пальцем малює кола на моїй грудній клітці. 

– Ти про що не розумію, – починаю ніжно гладити її пальчики. 

– Ну просто мені здається, що кожного разу я хочу цього все більше й більше. 

– Справді? То продовжмо, – пропоную й нависаю над Властою. 

– Ні. Бо в нас ще є багато справ. Але я не це мала на увазі. Мабуть, я якась ненаситна, – Власта починає червоніти. 

Починаю гучно сміятися. Яка ж вона наївна та не досвідчена. Помічаю, що вона стає насупленою. Певно образилася. 

– Власто, не бери дурниць в голову. Ми чоловік та дружина, а отже маємо повне право на такі розваги. Хоч кожного дня. Навіть хвилини. – Розумієш. Бабуся мене завжди вчила, що жінка не має бути залежною від сексу. Це аморально. Що статеві стосунки тільки для продовження роду, – Власта ніяковіє. 

Ох вже ці бабусі. Самі не сучасні та ще й багаж своїх застарілих упереджень вішають на плечі онукам. 

– Забудь це все. Отримувати задоволення у ліжку абсолютно нормально. Тим більше разом з власним чоловіком. 

– Схоже саме цим я й займаюся останнім часом, – жартує Власта. На її красивому обличчі знову з'являється посмішка. 

– Ну якщо вже пішла така розмова. Думаю ми ще маємо трохи часу, щоб отримати задоволення... 

  До багатоповерхівки де живе Мілана та Гліб під'їжджаємо ввечері. Виявляється Лілі довго спала й день народження перенесли на трохи пізніший час. Ми з дружиною вилазимо з авто і я подаю їй свою руку. 

– Власто, чудова сукня? Звідки вона в тебе? – цікавлюся. Власта дійсно одягнула дуже гарну повсякденну сукню з атласу шоколадного кольору. Довжиною нижче коліна. 

– Мені Марта подарувала. Тобі подобається? – Власта чекає на комплімент. 

– Так. Ти прекрасна. Правда, – кажу й легко проходжу рукою по волоссю жінки. 

– Дякую. Ти теж чудово виглядаєш. Такий імпозантний. 

– Досить з компліментами. На нас вже чекають. Ходімо, – тягну Власту до ліфта. Підіймаємося на сьомий поверх. Дзвоню у двері. Кілька секунд й нам відчиняє Мілана. Як завжди усміхнена. Ми легко обіймаємося. 

– Арсене, привіт. Нарешті. Ми вже вас зачекалися, – швидко говорить Мілана й одразу звертає увагу на Власту. 

– Мілано, познайомся з моєю дружиною Властою. 

– Дуже приємно, – Мілана простягає руку моїй дружині. Власта киває й теж простягає руку. Ми заходимо у квартиру й знімаємо взуття. 

– Арсене, Власто, проходьте до вітальні, – Мілана показує рукою на двері кімнати. У вітальні зібралася багато гостей. Я вітаюся з тими хто мені знайомий. І весь час міцно тримаю Власту за руку. Ми сідаємо за багато накритий стіл.  Святкування починається. 

– Арсене, невже тобі дійсно пощастило окільцювати вільну пташку? – жартує Гліб. 

– Як бачиш. Тепер вона не вільна, а моя, – промовляю з гордістю. – Ну й слава Богу. Нарешті в тебе з'явиться справжня сім'я. Ти на це заслуговуєш, – Гліб плескає мене по плечу. 

– Так. Це точно. 

– Ну й тепер звісно у мене більше не буде приводів хвилюватися, що маю суперника, – закидує Гліб. 

– Це звісно дотепно та боюся скоро все буде навпаки. Й мені доведеться оберігати дружину від суперників. 

– Арсене ви з Властою дуже гармонійна пара. Й неабияк підходите один одному, – Мілана розглядає нас з цікавістю. 

– Я теж так думаю. 

Дивлюся на дружину й помічаю яка вона гарна й мила. Спокійна й стримана. Її сіро блакитні очі наповнені теплом та турботою. Ніби якийсь струм пройшов по тілу. Я починаю чітко розуміти, що люблю її.

 

ЛЮБЧИКИ МОЇ ЗАВІТАЙТЕ ЩЕ ДО МОЄЇ ОДНОЇ ІСТОРІЇ  "220 ПРЯМО В  СЕРЦЕ" ЯКА СЬОГОДНІ СТАРТУВАЛА НА МОЇЙ СТОРІНЦІ.  БУДУ ВДЯЧНА.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше