Вічність з тобою.

13.2.

– Власто, що сталося? Чому ти плачеш? – не відстає Арсен. 

– Все добре. Ти голодний? Я піду попрошу Марину Степанівну подати тобі вечерю, – кажу смутно. 

– Я сам можу про себе подбати. Мене більше хвилює твій стан. Ти сама не своя, – помічає Арсен й дивиться на мене з певною мірою недовіри. 

– Облиш. Я не хочу більше про це говорити. Краще просто посидь зі мною. Якщо тобі не важко, – показую Арсену на край застеленого ліжка. 

– Тобі так подобаються наші посиденьки? – підіймає брови вверх. 

– Так. Й не тільки. Мені приємно коли ти знаходишся поруч, – легко всміхаюся. 

– Власто, я не залізний і маю певні потреби. Тому вибач, але, мабуть, нам не варто дуже близько сидіти один біля одного. 

– Я тебе чимось образила? – запитую, хоча в принципі знаю, що нічого поганого не зробила. 

– Ні справа зовсім в іншому. 

– В чому саме? 

– Ти дійсно хочеш знати? – Арсен стає повністю серйозним. 

– Так. Ми ж начебто чоловік та дружина. 

– Отож-бо. Начебто. Власто. Я чітко розумію, що не в праві вимагати від тебе виконання подружніх обов'язків, але я перш за все чоловік. Молодий і цілком здоровий. І не можу нічого з собою зробити. 

– Арсене, пробач. Напевно це дуже важко терпіти, – вимовляю й починаю замислюватись. 

– Неабияк. Я хочу тебе й навіть зараз, але не можу отримати. Бо ніколи не переступлю межу, якщо ти цього не дозволиш. Але й коханок заводити я теж не хочу, – ставить акцент на останньому реченні Арсен. 

– Арсене. Я теж цього хочу й думаю, що готова, – тихо промовляю дивуючись сама собі. 

    Чоловік вивчає мене довгим і уважним поглядом. 

– Ти впевнена? Що точно цього хочеш? Бо я невпевнений, що зможу зупинитись. 

– Так, я вже остаточно це вирішила. Встаю й підходжу до Арсена. Потім закидую руки йому на плечі й обіймаю. 

– Власто, ти зводиш мене з розуму, – шепоче Арсен й починає мене палко цілувати. Спочатку у губи, потім у шию, а потім все нижче і нижче. Здається він хоче торкнутися мене усюди. 

Долонями відчуваю його прискорене серцебиття. Арсен тягне мене на себе й притискає сильніше. Раптом я відчуваю його твердість його м'язів і не тільки. Здогадуюся, що Арсен збуджений. Але я зовсім не знаю як діяти у таких випадках. 

– Що мені робити? – питаю невпевнено. 

– Нічого. Просто довірся мені Власто й розслабся, – мовляє й ніжно гладить спину. 

Потім його вмілі руки опиняються на моїх стегнах. Арсен трохи стискує мої сідниці й гарчить у вухо. Відчуваю як мурахи бігають по шкірі. Язик Арсена пестить мою вушну раковину. Це так приємно й так збуджує. Вигинаюся всім тілом, щоб відчути його гаряче тепло. Арсен сідає на ліжко й тягне мене за собою. Потім садить на свої коліна. Його долоні починають масажувати мої груди. Ще ніколи я себе так не почувала. 

Такою бажаною, жіночною. Між ніг стає неймовірно гаряче. Розумію, що вже нічого не розумію. Здоровий глузд покинув мене. Ніколи не думала, що так жадатиму сексу. Ні це не просто секс, а щось набагато більше. Зв'язок на вищому рівні. 

– Власто, скажи, що хочеш мене. Так само як я зараз тебе, – просить Арсен і торкається того самого потаємного містечка мого тіла. 

Ох, як же мені зараз добре. Арсен продовжує свої ласки, які вже перетворюються у тортури. Наші язики сплітаються у божевільному танці. Притискаюся до Арсена ще більше. Він різким рухом стягує з мене футболку і бюстгальтер. Як вміло він це робить. Його язик гарячий і вологий досліджує мої принади. Саме зараз гостро відчуваю, що хочу кохатися з Арсеном. Вже не витримую й починаю видавати незрозумілі звуки. 

– То ти мене хочеш? – востаннє запитує Арсен. Його карі з зеленим відтінком очі палають вогнем. 

– Так, так. Більше не можу, – видихаю. 

Арсен тільки переможно всміхається й стягує з мене решту одежі. Я ж нерішуче беруся розстібати ґудзики на його сорочці. Потім на підлогу летить ремінь, штани та боксери мого чоловіка. Дивлюся на оголене тіло свого обранця. Й захоплююся. 

Він у прекрасній формі. Довгі ноги, дужий торс та широкі плечі. Арсен обережно знімає мене зі своїх колін. Розстилає ліжко й кладе мене на холодне простирадло. Потім накриває зверху своїм гарячим тілом. 

– Тобі не холодно? – цікавиться чоловік. 

– Ні, все гаразд. Тільки трохи моторошно. 

– Все буває вперше. Але потім вже зовсім не страшно. Навіть приємно і хочеться ще.

    Ще трохи Арсен готує мене до найважливішого моменту. Його руки гладять, пестять, цілують кожен сантиметр мого тіла. Мені здається, що я майже не дихаю. Арсен вміщається між моїх ніг. Намагаюся сильніше притулитися до нього, щоб нарешті отримати те чого хочу. Врешті він наважується й входить. Спочатку боляче, але Арсен безперестанно цілує й заспокоює. Але через декілька хвилин наступає ейфорія. Здається ніби злітаю на небеса. Задоволення тече по венах і я нарешті заспокоююсь.

 

НАРЕШТІ ВЛАСТА З АРСЕНОМ СТАЛИ СПРАВЖНІМ ПОДРУЖЖЯМ. ЯК ВВАЖАЄТЕ ВПОРАЛАСЯ ВАША АВТОРКА З СЬОГОДНІШНЬОЮ ГЛАВОЮ? ДУЖЕ ЦІКАВА ВАША ДУМКА.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше