Вічність з тобою.

8.2

   Далі все відбувалося наче уві сні. Власта намагалася вибратися з річки, але через прохолодну воду швидко втратила сили. Добре, що вона вміє плавати й мені вдалося без проблем допомогти їй вибратися на берег. Вона була вся мокра й ледь трималася на ногах. Ми пішли до намету, де я знайшов для Власти запасний одяг й накрив її ковдрою. Потім зробив для неї гарячої кави. Й вмовив дівчину прилягти відпочити.

– Ну і як вона? – питає мене Віолетта, коли я виходжу з намету, щоб покурити. Звісно я роблю це рідко, але особливо мені цього хочеться, коли я нервую.

– Не дуже. Я взагалі не розумію, як вона могла впасти? Це нереально. Тільки якщо її хтось штовхнув, – припускаю. 

– Ти думаєш це я зробила? – налаштовується проти мене Віолетта. 

– Я нічого не думаю, тому що в мене немає доказів, що це зробила саме ти. Знаю тільки одне. Це не випадковість. 

– Ну знаєш. Це взагалі перебір. Мало того, що ти ігнорував мене цілий день. Так ти ще й тепер називаєш мене мало не вбивцею, – шипить Віолетта. 

– Заспокойся і йди відпочивати. Завтра вранці їдемо додому. 

– Ні, я не заспокоюся. Ну чого ти обрав саме її? Вона ж тобі не рівня. Селючка. Якби ти одружився зі мною, то мав би все, – Віолетта тулиться до мене й намагається поцілувати. 

– Невже ти думаєш, що цього буде достатньо? Грубо відштовхую Віолетту. Від чого вона мало не втрачає рівновагу. 

– Чого саме? Я люблю тебе. І ти теж неодноразово проявляв до мене увагу. 

– Віолетто, це був звичайний флірт. Не більше. Я думав ти це розумієш.... 

– Флірт? Тепер це так називається? – Віолетто, я ніколи нічого тобі не обіцяв. Ти не маєш права мені у чомусь докоряти. Схоже ця дівчина забагато собі нафантазувала. А мені тепер розгрібай. 

– Козел. Ненавиджу. От і добре, що твоя дружинонька трохи покупалася. Це тобі буде хорошим уроком. Може мені пощастить й вона врешті здохне, – зло промовляє Віолетта. 

– Що ти сказала? – одразу ж підходжу до Віолетти й міцно хапаю її за плечі. Відчуваю як в мені наростає лють.

– Що чув. Двічі повторювати не буду. Відпусти мені боляче, – Віолетта з викликом дивиться мені в очі.

– Віолетто, я майже впевнений, що це твоїх рук справа. Тому молися, щоб з Властою було все гаразд. Бо якщо з нею хоч щось станеться я не подивлюся на те хто твій батько. Знищу. Раджу тобі мене боятися, – кажу й міцніше хапаю дівчину за шию. Так, що в неї навіть починає червоніти обличчя. 

Вона починає махати руками й тільки зараз я розумію, що вона задихається. Різко її відпускаю і вона наче божевільна тікає до свого намету. 

  Бісова дівка. Через неї я втратив контроль над собою. Чого не було вже дуже давно. Я довгий час вчився володіти своїми емоціями після тієї трагедії. Й зараз знову не стримався. Потрібно вмитись холодною водою, щоб охолодити пил. 

Через декілька хвилин повертаюся до намету. Власта здається спить. Підходжу ближче до неї й сідаю поруч. Помічаю, що вона важко дихає. Прикладаю долоню до її чола. Воно гаряче. Схоже у дівчини почався жар. Що робити? До міста її вести небезпечно у такій темряві. Та й взагалі вона навряд зможе піднятися з ліжка. Десь в мене була аптечка. Я завжди тримаю її в машині. 

Повертаюся до Власти з повним набором ліків. Шукаю жарознижувальні пігулки. Бачу моя дружина починає крутитися й скидати з себе ковдру. 

– Води, хочу води, – шепоче. Одразу ж знаходжу чашку з водою й намагаюся напоїти Власту. Вона заспокоюється й тихо лежить. Але недовго. Її тіло починає битися в судомах. 

– Бабусю, ти де? Бабусю, тату. Мені погано, – промовляє Власта й тихо плаче. 

– Тихо, тихо, тихо.... Все буде добре, люба. Ти не одна, – заспокоюю дружину й гладжу по голові. 

   По симптомах розумію, що гарячка в неї висока. Мені ледве вдається засунути їй до рота пігулку. Знову пою її водою. Й даю спокій. 

Клята Віолетта. Якби не вона... 

Хоча з іншої сторони я сам у всьому винен. Думав, що Віолетта дійсно поводитиметься по дружньому. Я навіть не здогадувався, що вона закохана в мене. Раніше вона взагалі не показувала відвертого інтересу до мене. Ми просто спілкувалися і все. 

Нічого особистого. Дивлюся знову на Власту. Тепер вона починає тремтіти від холоду. Аж до клацання зубів. Сильно вкутую її у дві ковдри й лягаю поряд. Потім обіймаю. Це допоможе Власті зігрітися. Завтра з самого ранку відвезу її у лікарню. Їй потрібна професійна допомога. Схоже вчинок Віолетти може потягнути за собою серйозні наслідки.

¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤

ВСІМ ГАРНОГО ДНЯ Й ТИХОГО ВЕЧОРА. НЕ ЗАБУВАЙТЕ ДОДАВАТИ КНИГУ ДО БІБЛІОТЕКИ ТА ПІДПИСУВАТИСЯ НА МОЮ СТОРІНКУ. ЩОБ СЛІДКУВАТИ ЗА ОНОВЛЕННЯМ.

 

 

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше