Вічність з тобою.

6.2

      Наступного вечора ми з Властою збираємось у ресторан. Одягаю на себе темний вечірній костюм та білу сорочку. На цей раз обійдусь без краватки. Віддавши перевагу сорочці не класичного стилю. Коли я повністю готовий дістаю з кишені наручний годинник і дивлюся який зараз час. Маю таку дурну звичку носити годинник у кишені. Якось з юності цьому навчився й тепер постійно так роблю. Вже час йти. Бо якщо трохи запізнимося буде недоречно. Всі вже сядуть за стіл й почнуть святкувати. Чекаю на Власту присівши на ліжко. Так давненько я нормально не висипався. Спання на жорсткому матраці я вирішив замінити розкладним кріслом. Але нічого від цього не виграв. Бо мені й досі не зручно спати через те, що крісло закоротке й мої ноги звисають у повітрі. 

  Ну де вона поділася? Йшла всього лише переодягнутися у сукню. Таке відчуття ніби вже минуло пів дня. Що там можна стільки робити? Макіяж і зачіску Власта зробила вже зробила у салоні краси. Залишалося діло тільки за сукнею. Починаю нервувати. Ці жінки вічно запізнюються. Й змушують на себе чекати. 

    Через декілька хвилин моя дружина таки заходить у кімнату. Й нерішучим кроком йде до мене. Я стою у повному захваті. Ніжно блакитна сукня з крихітними бусинками ідеально підкреслює фігуру Власти, а золоті сережки з підвіскою, які я особисто їй купив тільки доповнюють образ. Помічаю, що у салоні краси над Властою сильно попрацювали. Ні, вона й так була гарною, але стилісти яскравіше підкреслили її образ. 

– Ну як? Тобі подобається? – цікавиться Власта й починає топтатися з ноги на ногу. 

– Як на мене, ти сама чарівність. А тобі подобається твій новий образ? Чомусь саме зараз у мене аж перехоплює дух. Тому що кардинальне перевтілення моєї молодої дружини зробило її ще прекраснішою. Зараз вона може дати фору будь-яким столичним панночкам. Усвідомлюючи це я ще більше впевнюються у, тому що не хочу її відпускати. Але розумію, якщо вона сама захоче піти я не вправі її втримувати. Від цього факту у мене всередині якесь неприємне відчуття. 

– Мені дуже подобається. Вони навіть трохи змінили мені колір волосся. Ти помітив? – питає Власта й несміливо торкається свого волосся укладеного в високу зачіску. 

– Звісно помітив. Ти дуже гарна. Навіть не сумнівайся, – посміхаюся й підставляю лікоть Власті. Разом під руку ми покидаємо кімнату й спускаємось вниз. Вже на самому порозі ми стикаємось з моєю матір'ю. 

– Й куди це ви зібрались? Молоді люди? – питає вона. 

– До ресторану. На святкування дня народження Марти. Бачу як моя мама невдоволено стискає губи після моїх слів. 

– Знову до цього байстрюка? Скільки разів я тебе просила не спілкуватися з ним. Цим ти тільки соромиш нашу родину. 

– Родину чи особисто тебе? 

– Не перекривляй мої слова. Ти знаєш, що я маю на увазі, – обурюється мати. 

– Мамо, у мене зараз не має часу, щоб виясняти стосунки. Куди й до кого я ходжу, моя особиста справа. Вибач та нам вже час, – відповідаю й допомагаю Власті поправити на плечах шаль. 

– Дивись не осоромся на вечері зі своєю молодою дружиною, враховуючи те що у неї взагалі не має досвіду, як поводитися у таких місцях. Хоча серед таких людей як твій нібито брат вона почуватиме себе впевнено, – говорить з сарказмом мати. Вона круто розвертається і йде у будинок. Ми ж з Властою до авто. 

– Твоя мама важжає мене невігласкою. Й завжди так буде. Мабуть, вона хотіла, щоб ти одружився з кращою дівчиною, – пригніченим тоном каже Власта. Коли ми вже знаходимося у салоні машини я турботливо кладу долоню на коліно дружини. 

– Власто, мені вже далеко не п'ятнадцять, або двадцять. А цілих тридцять п'ять. Ще трохи й мене можна буде списати по віку у дідусі. Тому моїй мамі навряд вдасться керувати моїм життям. 

– Не кажи, так. Ти зовсім не старий. Деякі люди тільки починають життя після тридцяти.... 

– Власто, у душі я набагато старший та досвідченіший. Тому боюсь, як би мені не загубити твою, невинну душу. 

– А ти коли-небудь був закоханий? Так щоб по справжньому? – раптом питає Власта. Не знаю чому вона вирішила ділитися відвертими зізнаннями саме зараз? Після довгої паузи все ж відповідаю: 

– Так. Був. І не один раз. Але це довга історія. Я тобі її потім розповім, бо ми вже спізнюємося до ресторану. Легко погладжую коліно дівчини й бачу що їй це подобається. 

    Хоча Власта намагається це приховати. Її реакція на мої прості рухи збуджує мої еротичні фантазії. Саме тому зараз маю себе взяти у руки й нарешті завести мотор. Що й роблю ледь пересиливши себе.

●●●●

ДРУЗІ ДІЛІТЬСЯ ВАШИМИ ВРАЖЕННЯМИ СТОСОВНО РОЗДІЛУ. ЦЕ ДОПОМОЖЕ МЕНІ ЗРОЗУМІТИ ЧИ ПОДОБАЄТЬСЯ ВАМ КНИГА. ЧИ МОЖЛИВО МЕНІ ВАРТО ПОПРАЦЮВАТИ НАД ДЕЯКИМИ МОМЕНТАМИ.

ДЯКУЮ ЗА ВАШІ ЗІРОЧКИ.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше