5.2

    Коли прокидаюся наступного ранку, то бачу, що Арсен вже повністю одягнутий. На щастя. Він поправляє манжети на сорочці. І дивиться на мене якось підозріло. Потім зненацька широко всміхається. 

– Ну все бувай. Постараюся прийти не пізно, – промовляє Арсен і гладить мене по голові. Наче маленьку дівчинку. Але я вже далеко не маленька.

– Добре, буду чекати, – відповідаю й наче зачарована дивлюся на його посмішку. Тільки тепер помічаю, що Арсен володіє надзвичайною харизмою. Не розумію чому він так на мене діє? Жодному хлопцю цього не вдавалося дотепер. 

– Займись чимось поки мене не буде. Сходи на шопінг, або салон краси. Якщо хочеш. Загалом я залишаю тобі кредитну карту. Можеш собі ні в чому не відмовляти. Арсен кладе на тумбу чорну пластикову картку. 

– Але я нічого не знаю у цьому місті. Та й нікого. Куди мені ходити? – питаю. 

– Наш водій Петро тебе відвезе куди потрібно. Я вже його попередив. Й до речі купи собі сукню. Бажано вечірню, – просить Арсен. 

– Навіщо сукня? – не розумію. – Завтра йдемо у ресторан. На день народження до Марти. Дружини мого брата. 

– У ресторан. Ти серйозно? Я ж матиму там вигляд білої ворони, – кажу з насмішкою. Арсен уважно мене роздивляється впродовж пари хвилин. 

– Давай, зробимо так. Я подзвоню Марті й попрошу її тобі допомогти вибрати сукню. У неї хороший смак. За одно й познайомитесь. 

– Ну добре. Якщо ти вважаєш, що так буде краще.... – А як ти вважаєш, Власто? Ти хочеш, щоб Марта тобі допомогла? Чи сама впораєшся? Арсен підходить до мене й присідає на край ліжка. 

– Я з радістю познайомлюся з твоєю невісткою, – несміливо кладу свою руку на коліно Арсена. Й одразу ж забираю. Не хочу мати вигляд повної дурепи. 

– Власто, ти можеш спокійно мене торкатися, бо маєш на це повне право. Я не кусаюся, – заявляє Арсен, потім продовжує, – Не ображайся звісно, але ти ще така дитина. З одного боку це мило, але з іншого... Арсен трохи відкашлюється. 

– Чому це я дитина? Мені вже двадцять три. І здається я зовсім не вписуюся в образ малолітньої. Дивлюся на себе зверху вниз. Зовсім не схожа. 

– Я не це мав на увазі. Як жінка ти сформувалася повністю. Але всередині ти залишаєшся трохи дівчинкою. Вибач. Я не намагаюся принизити чи образити твою гідність, – каже Арсен і його рука тягнеться до мого плеча. 

Що він збирається робити? Чомусь я починаю трястись. Чи то від хвилювання чи то від його дотику. 

Виявляється Арсен просто хотів поправити бретельку на моїй піжамі. Яка впала з плеча. 

– Дякую. Ти мабуть, запізнюєшся на роботу? Іще ти збирався подзвонити Марті? – нагадую Арсену й за одне хочу змінити тему розмови. 

– Так. Я піду. Пізніше зателефоную й дам тобі знати, де ви маєте зустрітись, – Арсен різко встає з ліжка. Від чого пружини матрацу аж підскакують. 

– Бувай. До вечора, – легко махаю Арсенові рукою. – До вечора, – відповідає чоловік й вже не так впевнено всміхається. Коли Арсен виходить з кімнати я падаю на ліжко й врешті дозволяю собі видихнути. 

   Марта на подив виявляється дуже хорошою жінкою. Легкою у спілкуванні. А ще дуже милою й гарною. У неї дійсно хороший смак, бо одяг і зачіска у неї дуже вишукані. 

– Бери ось цю. Вона ідеально підкреслить колір твоїх очей. А ще ось цю приміряй і тоді вже визначемося, – Марта простягає мені дві вечірні сукні. Одну довгу кольору морської хвилі, а іншу насиченого зеленого. Врешті ми зупиняємося на першому варіанті. 

– Вона така гарна. Навіть боюся її торкнутися, щоб не пошкодити, – дивлюся на себе у дзеркалі в повний зріст. Й дивуюся наскільки всього лише сукня може змінити людину. 

– Не хвилюйся. Не пошкодиш. Тим паче, що вона твоя. Ти в ній справжня красуня, – констатує Марта. Вона пригладжує своє темне густе волосся. Й трохи торкається плоского живота. Я всміхаюся, тому що розумію у чому може бути причина. Можливо Марта вагітна. 

– Красно дякую. То це все? Ми можемо йти? 

– Ні, ні. Арсен просив, щоб я допомогла повністю оновити твій гардероб. Тому ми йдемо на відділ повсякденного одягу, а потім ще білизна. 

Марта починає перераховувати все що нам потрібно купити. І я звісно погоджуюся стосовно одягу. Бо мій стиль важко назвати модним. Але білизна... Навіщо це Арсену потрібно? 

– Може все таки білизну ми чіпати не будемо? – питаю. 

– Як це не будемо? Кожна жінка, яка себе любить і поважає повинна мати хорошу, але головне якісну білизну. Враховуючи те що у тебе молодий і здоровий чоловік тим більше, – Марта мені підморгує й тягне за собою.

♡♡♡♡♡♡♡

ЛЮБІ ДРУЗІ ПІДТРИМАЙТЕ БУДЬ ЛАСКА КНИГУ ЗІРОЧКАМИ. ТА ЗАЛИШАЙТЕ ВАШІ ВІДГУКИ СТОСОВНО РОЗДІЛУ. ЦЕ ДУЖЕ ПОТУЖНА МОТИВАЦІЯ ДЛЯ МЕНЕ. БО ВИ МОЄ НАТХНЕННЯ!

ХОТІЛОСЯ Б ПОБІЛЬШЕ ВАШОЇ РЕАКЦІЇ. БУДУ ВДЯЧНА.