2.2.

     Приблизно через годину розумних аргументів нам з Валентиною Сергіїївною вдається запевнити Власту у, тому що я маю рацію. Не охоче, але все ж таки вона погоджується поїхати зі мною.

– Післязавтра я приїду і заберу тебе. Щоб ти ще мала час зібрати речі, – кажу дівчині. Потім поправляю піджак та нарешті збираюся йти з цього будинку.

Звісно я б був радий взагалі повернутися у місто, але ці дві ночі мені доведеться провести у хостелі. Причому не першокласному. 

   Я з порозумінням ставлюся до таких місць і їхніх умов, але все-таки трохи відвик від такого життя.

Хоча був час коли я спав у бруді й харчувався не найкращою їжею. Напевно саме це зробило мене загартованим. І у мене з'явився внутрішній стержень.

– Коли саме ви приїдете? – тихо питає Власта.

– Десь приблизно в обід. Трохи відпочину з дороги.

– Гаразд. Постараюся бути готовою до того часу.

– Арсене, може поснідаєте з нами? – Валентина Сергіївна мило посміхається.

Взагалі таке відчуття ніби вона вже нас одружила з Властою. І нагородила купою дітей.

– Ні, дякую. Я не голодний. Зустрінемося завтра. До зустрічі.

Махаю на прощання рукою й повільно виходжу за двері.

Коли закриваю ворота, то помічаю підозрілого типа. 

Високого, худого з рідкими вусами та квадратним обличчям.

Він йде до мене з невдоволеною фізіономією. Й на ходу поправляє кепку на голові.

– Ти хто такий? – нахабно запитує.

– Ну по перше вас не вчили вітатись. А по друге я не зобов'язаний вам розповідати про себе.

Очі незнайомця одразу ж наливаються гнівом. Обличчя кривиться від злості. 

Він підходить до мене впритул і трохи штовхає. 

– Ти б не був таким самовпевненим, бо я швидко це виправлю.

– Я з чужими людьми не виясняю стосунки. 

Намагаюся обійти хулігана. Але він схоже не розуміє людської мови. Й знову сильно штовхає мене в плече.

Я тільки посміхаюся й нічого не роблю.

Це ще більше виводить чоловіка й він різко хапає мене за комір сорочки.

– Ти хто такий і що робиш біля моєї подружки? – гарчить.

– Подружки? Це ви про Власту? Чи про її бабусю?

– Ти дебіла з себе не вдавай. Я Тимур і ця краля моя дівчина. Тобі ясно? 

На обличчі Тимура з'являється хижий вищир.

– Я Арсен. От і познайомились, – відповідаю й з силою скидаю з себе руки Тимура.

– Та мені по фігу як тебе звати. Що ти робив у Власти вдома?

– Це вас не стосується, Тимуре. Але якщо я ще раз побачу вас біля цього будинку чекайте неприємностей, – попереджаю.

– Що? Це ти мене лякати будеш, недоумок? В цьому місці я хазяїн.

Бачу, що Тимур замахується і збирається мене вдарити.

Але я швидко ухиляюся від удару. Й б'ю його у відповідь в живіт. Він згинається від болю. 

– Це попередження. Хоча б на метр до неї підійдеш. Закопаю.

Тимур підіймає голову й дивиться на мене з ненавистю.

– Ти ще за це заплатиш. Виродок, – спльовує чоловік.

    Нічого йому не відповідаю. Просто повільно йду. Бо знаю, що такі люди як Тимур можуть завдати удару ззаду.

Через декілька хвилин дістаюся хостелу. Тут все маленьке. І вулиці й будинки.

Не те що у великих містах.

У хостелі замовляю окремий номер. Тут на подив є душ та телевізор.

Лягаю на ліжко й закриваю очі. Думаю про своє одруження. Немає сенсу влаштовувати пишне весілля. Бо ми обоє вступаємо в шлюб без кохання. Й бенкет з купою гостей та тамадою буде показухою.

Ми тихо розпишемось і поїдемо відсвяткувати до ресторану. Якщо Власта хоче я куплю їй білу сукню. Щоб було все по справжньому.

Власта хороша дівчина й думаю з часом я до неї звикну й можливо навіть відчуватиму теплі почуття. Такі як прив'язаність і дружба.

Та й вона, думаю теж звикне. 

Я постараюся все для цього зробити. 

Багато шлюбів будуються тільки на повазі та порозумінні.

Можливо й наш не виняток.

Після завтра ми вже будемо у Києві. І зможемо почати звичайне життя. 

Сподіваюся Власта зможе знайти спільну мову з моєю сім'єю. Вона дівчина розумна хоча й трохи наївна.

Та з часом з неї можна зробити справжню леді. 

Вона наче не огранений алмаз, який треба відкарбувати.

І саме цим я займусь як ми повернемося до столиці.

●●●●●

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ ПІДТРИМАЙТЕ БУДЬ ЛАСКА КНИГУ ЗІРОЧКАМИ ТА ДІЛІТЬСЯ ВАШИМИ ДУМКАМИ СТОСОВНО РОЗДІЛУ. ЯКЩО ВАМ ПОДОБАЄТЬСЯ КНИГА. ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО ДЛЯ АВТОРА.