Глава 29: Тінь за обрієм Частина 3. Епічна сутичка

Аркад повільно піднявся, його тіло тепер повністю відновлене, а очі світилися сріблястим вогнем. Кожен його рух був впевненим, майже царським. Він підняв руки, і зал наповнився холодним віянням, що заморожувало повітря та змушувало серце битися швидше.

— Ваш зв’язок сильний, — промовив він. — Але світло, що в вас, ще не вміє знищувати темряву.

Амрам зробив крок уперед. Меч його світився яскравіше, ніж будь-коли, і він відчував, як сила Сільвії сплітається з його власною, створюючи ауру світла.

Аркад усміхнувся й ударив по підлозі, і земля здригнулася. Темрява піднялася хвилею, мов чорна вода, спрямована на героїв. Амрам підскочив і, розмахнувши мечем, розсік хвилю на шматки.

— Вогонь! — закричала Сільвія. Вона вдарила руками по повітрю, і полум’я вирвалося вперед, підпалюючи залишки темряви, що намагалася прокрастися назад.

Аркад ухилився з неймовірною швидкістю і крикнув:

— Ваші маленькі ігри нічого не змінять!

Він зробив крок уперед, і враз із його тіла вирвалися темні спіралі, що оберталися навколо героїв, намагаючись зв’язати їхню рухливість і витягти енергію з їхнього світла.

Амрам і Сільвія стиснули свої сили разом, і сяйво меча та полум’я перетворилося на вибух світла, що розкинув темні спіралі в усі сторони. Кожен удар їхньої сили був точним, мов удари серця, і темрява відступала, але Аркад лише посміхався, немов очікував цієї атаки.

— Добре, — промовив він, голос його глухий, як удар важкої кувалди, — тоді відчуйте справжню темряву!

Він підніс руки, і з підлоги виросли чорні щупальця, що миттєво обплели героїв. Амрам відчув, як меч його почав тремтіти, немов темрява намагається поглинути світло.

Сільвія миттєво реагувала: полум’я вирвалося вперед, обпікаючи щупальця, але вони відновлювалися ще швидше. Герої відчули: вони стоять перед істотою, що живе самою суттю залу.

— Нам потрібно розділити його силу! — крикнув Амрам. — Я тримаю центр, ти йди в обхід!

Сільвія кивнула, і вони розділилися. Амрам зіткнувся з прямою атакою Аркада, меч зустрів удар сили темряви. Вибух енергії пролунав, і крихти каменю злетіли в повітря.

Сільвія тим часом обійшла Аркада збоку, використовуючи полум’я, щоб відволікти його увагу. Вогонь охопив простір навколо, і Аркад відчув, як його тінь почала ослаблюватися.

Амрам скористався моментом і вдарив мечем у груди Аркада. Світло пробило броню темряви, і той зашипів, стискуючи кулаки. Але він не впав.

— Ви думаєте, що можете мене перемогти лише разом? — промовив Аркад, і голос його луною розлетівся залом. — Я відчуваю страхи ваших сердець, і вони мої!

Він підняв темні спіралі знову, і ті намагалися прорватися крізь світло. Амрам і Сільвія відчували, як їхні сили виснажуються, але не здавалися.

— Не дозволимо! — крикнув Амрам. — Ми сильніші разом!

І тут вони злили свої сили в один потужний вибух світла та полум’я. Стіни залу тріщали від цієї енергії, символи на камені спалахнули, і темрява почала розпадатися на дрібні уламки.

Аркад завмер, і його очі заблищали здивуванням.

— Невже…? — промовив він.

— Так! — відповіла Сільвія. — Світло завжди сильніше, коли серця єдині!

І удар їхньої сили вразив Аркада, вибухнувши яскравим сяйвом, що наповнило весь зал. Темрява розлетілася, як попіл, а сам Аркад скрикнув, потрапивши у пастку їхньої єдності.