Глава 29: Тінь за обрієм Частина 2 (продовження). Битва розумів

Аркад стояв у центрі залу, і його присутність тиснула на свідомість Амрама і Сільвії. Повітря наче стало густішим, важчим, і кожен подих відчувався, як боротьба з невидимим каменем.

— Ви боїтеся, — промовив він, і його голос розлітався залом, а одночасно луною відлунював у головах героїв. — Боїтеся того, чого не розумієте. Ваші серця сповнені сумнівів. Ви думаєте, що світло може врятувати вас від темряви, але воно — лише тінь себе.

І тут зал почав змінюватися. Стіни ставали дзеркальними, і в їхніх відображеннях Амрам побачив себе на полі бою: він стояв серед трупів друзів і ворогів, а меч його був покритий кров’ю. Кожен рух його відлунював криком, і він відчув провину за все, що колись зробив.

Сільвія закричала, але її власне відображення почало говорити:

— Ти слабка. Ти не зможеш його зупинити. Він сильніший за тебе. І навіть Амрам залишить тебе…

Її серце стислося. Істина здавалася реальною, настільки, що руки почали тремтіти.

Амрам ступив уперед, обіймаючи її плечі.

— Не слухай його! — крикнув він. — Це не ми! Це тільки він хоче нас зламати!

Але Аркад уже діяв. Він протягнув руку, і з неї вирвалися темні тіні. Вони пробралися у свідомість героїв, показуючи кошмари: Амрам бачив, як він сам став ворогом, як його сила руйнує все навколо; Сільвія відчувала, як її втрачає коханий, і вона залишиться самотньою.

— Ваше світло — обман, — прошепотів Аркад. — Ви не зможете його втримати.

Амрам стиснув руків’я меча. Його руки тряслися, але він зібрав усі свої спогади: перші зустрічі з Сільвією, перемоги, моменти радості й кохання. Вони стали його бронею.

— Це правда! — крикнув він. — Ми сильніші разом!

Сільвія теж зібрала силу. Вогонь спалахнув у її долонях яскравіше, ніж будь-коли, і злилося з мечем Амрама. Тіні відступили, але Аркад лише посміхнувся.

— Гарно, але це тільки початок. Я знаю ваші страхи… І я знайду ваші слабкі місця.

І тут зал почав обертатися. Коридори, що вели з кімнати, перетворилися на лабіринт, де кожен крок відтворював найглибші страхи. Амрам і Сільвія опинилися в окремих видіннях: Амрам блукав серед полів битв, де кричали його друзі, а Сільвія — у темному лісі, самотня й беззахисна.

Але навіть окремо вони чули один одного: серце їхнє билося в унісон, і сила зв’язку була сильнішою за темряву.

— Ми пройдемо через це, — думав Амрам. — Ми разом.

І тоді почався новий рівень битви: не мечами, а волею та духом.

Тут психологічний бій завершувався — тіні відступали, а Аркад готувався до фізичного протистояння. Вони відчували: наступна хвиля буде ще сильнішою, і тільки спільна сила сер

ця та світла може його зупинити.