Вічність для двох

Глава 29: Тінь за обрієм Частина 1. Вітер змін

Дорога, що відкрилася перед Амрамом і Сільвією після лабіринту дзеркал, вела вгору, на високі пагорби. Там, де закінчувалася рівнина, починався інший світ — темний, але не мертвий. Повітря тут було щільним, насиченим ароматом вологи й гірких трав.

 

Вітер шумів по вершинах, ніби співав стародавню пісню. У цьому співі було щось застережливе, наче земля сама попереджала їх: не робіть кроку далі, якщо не готові почути істину.

 

Амрам зупинився й вдивився вперед. На горизонті темнів силует, що нагадував вежу чи руїну. Вона стояла одиноко, висока й чорна, і навіть на цій відстані від неї тягнуло холодом.

 

— Відчуваєш? — тихо запитала Сільвія, підійшовши ближче.

— Так, — кивнув Амрам. — Ніби нас там уже чекають.

 

Її пальці торкнулися його руки.

— Ми не маємо іншого вибору. Якщо це випробування — ми пройдемо його. Якщо це ворог — ми зустрінемо його лицем до лиця.

 

Він подивився на неї й відчув: так, разом вони зможуть подолати навіть це. Але чим вище вони підіймалися, тим сильніше в серці Амрама наростав неспокій.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше