Вічність для двох

Глава 28: Дзеркало тишіЧастина 2. Дзеркальні відображення

Попереду простір спотворився. Прямо посеред рівнини піднялися стіни зі скла. Вони сяяли холодним світлом і утворювали нескінченний лабіринт дзеркал.

 

— Це пастка, — мовив Амрам, стискаючи кулак. — Але, здається, іншого шляху немає.

 

Вони увійшли. Дзеркала відбивали їх із кожного боку. Спершу це було звично — лише примножені образи. Але невдовзі відображення почали змінюватися.

 

В одному з них Амрам побачив себе старим, зморшкуватим, із втомленими очима, що тримав у руках зламаний меч. У другому він був дитиною, що плакала над власними поразками. У третьому — темною істотою, очі якої світилися червоним.

 

— Сільвіє... — його голос затремтів. — Вони показують те, чим ми можемо стати.

 

Сільвія зупинилася перед власним відображенням. Воно було схоже на неї, але в очах не було світла. Лише холод і байдужість. Це відображення підняло руку й торкнулося скла.

 

Скло задрижало.

 

— Вони хочуть вирватися, — сказала Сільвія, відступаючи. — Хочуть зайняти наше місце.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше