Вічність для двох

Глава 28: Дзеркало тиші Частина 1. Покинута рівнина

Після перемоги над імлою шлях вивів Амрама і Сільвію на рівнину, що простягалася далі, ніж могли бачити їхні очі. Земля була гладкою, мов поліроване скло, але сірою і мертвою. Жодного куща, жодної травинки — лише глуха порожнеча.

 

— Це місце... мов застиглий подих, — прошепотіла Сільвія. Її голос луною відбився, хоча поряд не було жодної стіни.

 

Амрам підняв голову. Небо теж було дивне — без сонця, без місяця, лише тьмяна блакить, що не давала ані тепла, ані світла.

 

— Тут немає часу, — сказав він. — Я відчуваю, ніби ми стоїмо у вічності.

 

Кроки віддавалися гулом, і з кожним кроком відлуння ставало все гучнішим. Наче рівнина копіювала їхні рухи й повертала їх багаторазово.

 

Сільвія озирнулася. Їй здалося, що позаду рухнула якась тінь, але коли вона придивилася — позаду були

вони самі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше