Вічність для двох

Глава 27: Дорога крізь імлу Частина 3. Протистояння

— Амрам! — вигукнула Сільвія, її голос раптово прорізав імлу, як блискавка. — Це пастка! Не слухай їх!

 

Він дивився на свого примарного наставника, а всередині все стискалося.

— А якщо вони мають рацію? — його голос був ламкий, як скло. — А якщо ми й справді занадто слабкі, щоб врятувати світ?

 

Сільвія підбігла й схопила його за руку. В її очах палав відчай, але й рішучість водночас.

— Я знаю, що ти сильний, — сказала вона. — Бо я бачила, як ти борешся. Я бачила, як ти стоїш, коли всі інші падають. Ти не сам, Амраме. І ніколи не будеш.

 

Її тепло передалося йому крізь пальці. Імла, що оточувала їх, затремтіла, відступаючи на кілька кроків. Тіні закричали, ніби їм завдали болю.

 

Амрам відчув, як усередині нього прокидається вогонь.

— Ми сильніші за них. Бо ми разом.

 

Він зціпив зуби й зробив крок уперед, розриваючи полон ілюзій.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше