Вічність для двох

Глава 27: Дорога крізь імлу Частина 2. Голоси минулого

Туман загус, і серед сірої порожнечі почали з’являтися обриси. Наче хтось малював темним пензлем поверх білого полотна.

 

Перед Сільвією постала висока постать. Її батько. Той самий, що колись пішов, залишивши сім’ю без захисту. Його очі були порожні, але голос звучав живо, наче він і справді стояв поруч.

 

— Ти завжди прагнула довести, що сильніша за мене, — мовив він. — Але ти повториш мою долю. Ти зламаєшся. І цього разу не буде кому тебе підняти.

 

Сільвія стискала кулаки так сильно, що нігті впивалися в шкіру.

— Ти лише тінь, — прошепотіла вона, хоча голос зрадницьки тремтів. — Лише відлуння.

 

Амрам відчував, як холод повзе по спині. Його власна видіння вже стояло перед ним. Його вчителька магії, сувора жінка, що колись відвернулася від нього після невдалого випробування.

 

— Ти ніколи не був достатньо сильним, — промовила вона рівним, байдужим голосом. — І тепер твої слабкості знищать тих, кого ти любиш.

 

Йому хотілося крикнути у відповідь, довести, що він не той хлопець, яким був тоді. Але слова застрягли в горлі. Він відчував, що кожна тінь говорить те, чого він сам боявся в найпотаємніших думках.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше