Амрам і Сільвія стояли у центрі виміру, де десять стихій продовжували живий танець магії: вогонь мерехтів у потоці повітря, вода огортала землю, світло й тіні перепліталися у химерних узорах, час вигинав простір, а енергія сердець пульсувала у такт їхнім емоціям.
— Це момент істини, — сказала Сільвія, відчуваючи, як сили виміру перевіряють їхню єдність до межі можливого.
— Ми готові, — відповів Амрам, стискаючи її руку.
Випробування єдності
Навколо героїв виникли сферальні пастки, які реагували на їхні думки та емоції. Кожна помилка або сумнів підсилювала стихії, роблячи простір дедалі небезпечнішим. Вони зрозуміли, що лише повна довіра та взаєморозуміння здатні стабілізувати вимір.
— Тримайся за мене, — сказав Амрам.
— Я ніколи не відпущу тебе, — відповіла Сільвія.
Їхні серця заблищали світлом, яке почало взаємодіяти з магією стихій. Вогонь перестав палати руйнівно, вода стала прозорою і плавною, вітер та земля створювали захисні потоки, світло і тіні вирівнювалися, а час і енергія сердець злилися у гармонійний ритм.
Остаточне протистояння
Лорд Десятих Стихій в останній раз спробував розділити їх: полум’я атакувало, вода піднімала хвилі, вітер створював смертоносні вихори, тіні намагалися проникнути у свідомість героїв, час сповільнював рухи.
— Ми сильніші разом! — крикнула Сільвія, і магія їхніх сердець перетворила всі стихії на потік світла, що об’єднав вимір.
Вони спрямували цей потік прямо на Лорда, який завмер у центрі. Його магія розчинилася у світлі, а кристали стихій, що утворювали його тіло, перетворилися на сяйво, яке наповнило вимір гармонією.
Повернення до власного світу
Після перемоги портал відкрився, ведучи назад у їхній світ. Амрам і Сільвія стояли поруч, відчуваючи, що пройшли всі випробування і стали єдиним цілим.
— Ми це зробили, — сказала Сільвія, усміхаючись.
— І наші серця залишаться єдиними назавжди, — відповів Амрам.
Вони крокнули у портал, відчуваючи, як магія вимірів залишилася в їхніх серцях, назавжди змінивши їхні
душі та зміцнивши їхню любов.