Амрам і Сільвія ступили під водну арку, де почався Лабіринт Відображень — магічна структура, створена із темної води і світла річок, що реагувала на найглибші емоції героїв. Стіни лабіринту мерехтіли і рухалися, віддзеркалюючи спогади, страхи та бажання.
— Ти бачиш це? — прошепотіла Сільвія, обережно ступаючи по слизькій поверхні.
— Кожна хвиля — жива, — відповів Амрам, відчуваючи, як лабіринт реагує на його сумніви. — Нам доведеться контролювати і магію, і серце.
Із глибин води виринули перші Темні Вартові. Вони не мали конкретної форми, постійно змінювалися, набуваючи вигляду страхів героїв: Амрам бачив свої минулі поразки, Сільвія — моменти слабкостей і сумнівів.
— Це випробування нашої єдності, — сказала Сільвія, тримаючись за руку Амрама. — Якщо ми сумніватимемося, лабіринт поглине нас.
— Я з тобою на все, — відповів він, і їхні серця злилися в потік світла, що почав стабілізувати рухомі стіни лабіринту.
Вартові атакували одночасно з усіх боків. Вода під ногами піднімалася у хвилі, які загрожували знести героїв у темні глибини. Ілюзії створювали пастки: одна хвиля відокремлювала Сільвію від Амрама, інша — намагалася змусити його сумніватися в її довірі.
— Ми разом! — закричав Амрам, об’єднуючи магію сердець з потужністю Вогняної Завіси.
— Я з тобою! — відповіла Сільвія, і потік їхньої єдності прорізав першу хвилю атак.
Кожен крок крізь лабіринт відкривав нові ілюзії: вони бачили альтернативні версії себе — поранених, самотніх, зраджених друзями і союзниками. Кожна ілюзія намагалася розділити їхні серця і змусити сумніватися у власних силах.
— Це світ, де страхи оживають, — прошепотіла Сільвія, відчуваючи, як магія лабіринту реагує на їхні думки. — І лише довіра допоможе нам пройти.
— Ми непереможні разом, — відповів Амрам, і їхня магія перетворила страхи на світло, що розсіювало темряву лабіринту.
Раптом лабіринт почав змінюватися швидше: вода піднімалася у величезні хвилі, створюючи вихори і пастки, що кидали героїв у різні напрямки. Вони бачили один одного у різних ілюзіях — Сільвія у руках ворогів, Амрам самотнім на скелястій поверхні.
— Не піддавайся, — закричав Амрам, кидаючись крізь хвилю, яка намагалася відокремити їх.
— Разом ми пройдемо це! — відповіла Сільвія, зливаючи магію сердець у потік, що стабілізував лабіринт на мить.
Темні Вартові не здавалися: вони формували нові пастки, змінювали лабіринт на основі страхів і сумнівів героїв, створюючи ефект нескінченності. Кожна хвиля, кожен вихор — випробовування їхньої довіри і єдності.
— Ми повинні об’єднати все, що в нас є, — сказала Сільвія, відчуваючи, як їхня магія стає єдиним потоком.
— Я віддам усе, щоб бути з тобою, — відповів Амрам, і їхні серця злилися у світло, що розсіювало лабіринтні ілюзії.
Кульмінаційним моментом стала зустріч із Великим Вартовим Лабіринту — істотою, створеною з води, страхів і світла, що рухалася так швидко, що здалося, ніби вона одночасно була всюди. Вона атакувала не лише магією, а й психікою героїв, відтворюючи найглибші сумніви і спогади, намагаючись розділити їх.
— Тримайся! — крикнув Амрам, стискаючи руку Сільвії, коли величезна хвиля атакувала їх.
— Разом ми непереможні! — відповіла вона, і потік магії сердець перетворив атакуючу воду на сяючі кристали.
Великий Вартовий створював хвилі, що кидали їх по лабіринту, змушували сумніватися у власній силі і довірі. Але Амрам і Сільвія, об’єднавши всі свої сили, магію попередніх вимірів і магію сердець, створили потік світла, що пронизав лабіринт і розсіяв ілюзії.
— Ми пройшли перше випробування Лабіринту, — прошепотіла Сільвія, відчуваючи, як простір навколо стабілізується.
— І це лише початок, — відповів Амрам, і вони рухалися далі, готуючись до нових атак Темних Вартових і небезпечних пасток Виміру Темних Вод.
Лабіринт, хоч і частково розсіяний, все ще жив — вода реагувала на їхні страхи, сумніви, спогади і бажання. Кожна хвиля була випробуванням, кожна ілюзія — пасткою. Але Амрам і Сільвія знали одне: лише їхня повна єдність, довіра і магія сердець дозволить пройти через Вимір Темних Вод і дізнатися його найглибші таємниці.