Глава 11. Вимір Крижаних Дзеркал (Частина 2)

Амрам і Сільвія ступили на площу Серця Дзеркал. Лід під ногами здавався нескінченним, а навколо здіймалися кристалічні стіни, які відображали їхні образи тисячами відтінків. Кожен крок створював нові відображення — де вони були слабкі, налякані, сумнівалися у собі.

— Це більше ніж ілюзії… — прошепотіла Сільвія. — Вони живі, вони відчувають наші страхи і сумніви.

— І перевіряють нас, — відповів Амрам. — Тут ми або станемо сильнішими, або загубимося назавжди.

Кристали блищали і рухалися, наче живі. Раптом перед героями виникли Дзеркальні Тіні — істоти, що відтворювали їхні найглибші страхи і бажання. Сільвія побачила себе самотньою і втраченою, Амрам — розділеним від своєї коханої. Тіні почали наступати, шепочучи слова сумніву і розлуки:

— Вона не твоя… — лунав голос.

— Ти слабкий… — вторила тінь Амраму.

Амрам і Сільвія відчули холод і біль, який проник у серце. Але вони знали, що лише довіра один до одного допоможе вижити.

— Ми разом! — крикнув Амрам, зливаючи свою магію з магією Сільвії.

— Ніхто нас не роз’єднає! — відповіла вона, і потік їхньої любові перетворив тіні на сяючі кристали світла.

Та світ Серця Дзеркал не здався. Лабіринт із кристалів почав змінюватися, створюючи пастки, які реагували на найслабші моменти героїв: холодні прірви, дзеркальні стіни, що відбивали не лише образи, а й їхні спогади та страхи.

— Ми повинні довіряти серцю і розуму, — сказала Сільвія, відчуваючи, як магія цього світу перевіряє їхню єдність.

— Тільки разом ми прорвемося, — відповів Амрам, ведучи її крізь лабіринт.

Вони пройшли через серію випробувань: кожна ілюзія вимагала від них визнати свої страхи і прийняти минулі поразки. Амрам дивився у дзеркало і бачив всі моменти, коли не зміг захистити Сільвію; Сільвія бачила свої сумніви, коли відчувала себе неготовою до небезпек. Але замість того, щоб піддатися, вони об’єднали свої сили, створивши потік світла, що розсіював магію дзеркал.

— Я з тобою, навіть у найтемніші моменти, — прошепотів Амрам.

— І я з тобою, — відповіла Сільвія. — Разом ми непереможні.

Коли вони дійшли до центру Серця Дзеркал, перед ними з’явилася головна істота — Крижана Діва, древня охоронниця цього виміру. Її тіло було створене з чистого кристалічного льоду, а очі світилися холодним світлом, здатним проникати в душу.

— Лише ті, хто поєднує чистоту серця і силу любові, можуть пройти далі, — промовила Діва. — Інші залишаться у дзеркалах назавжди.

Діва створила вихор кристалів і льоду, який почав атакувати героїв з усіх боків, змінюючи реальність: простір спотворювався, відбиваючи страхи і бажання, змушуючи Амрама і Сільвію сумніватися у собі та один в одному.

— Тримайся! — крикнув Амрам, коли величезна крижана хвиля насувалася на них.

— Разом ми подолаємо це! — відповіла Сільвія, зливаючи магію сердець із силою власного духу.

Вони створили потужний купол світла, що відбивав льодові атаки і перетворював їх на сяючі кристали, які падали на землю, не завдаючи шкоди. Але Діва не здавалася: вона створювала нові ілюзії, які реагували на сумніви героїв, їхні найслабші спогади та страхи.

— Ми не здамося! — крикнув Амрам, обіймаючи Сільвію, коли ілюзії намагалися їх розділити.

— Я завжди з тобою! — відповіла вона, і потік їхньої єдності прорізав лабіринт дзеркал.

Крижана Діва відступила на мить, оцінюючи силу їхньої єдності. Її вихор почав слабшати, а простір навколо наповнився світлом. Кожне відображення страху перетворилося на крихітні кристали світла, що впали на лід.

— Ви пройшли Серце Дзеркал, — промовила Діва. — Ваш союз і любов сильніші за будь-які ілюзії і страхи. Тепер ви готові до наступного етапу, де магія і випробування стануть ще небезпечнішими.

Амрам і Сільвія відчули, як їхні серця наповнюються силою і впевненістю. Кожна тінь, кожна ілюзія перетворилася на їхню магічну силу. Вони знали одне: разом вони нездоланні, і жодна пастка цього виміру не зможе розділити їх.

— Йдемо далі, — сказала Сільвія, крокуючи вперед з Амрамом.

— Разом ми подолаємо все, — відповів він, і їхні серця заблищали яскравіше за крижані кристали навколо.