Глава 3. Серце древніх світів (Частина 1)

Ранкове сонце ледь пробивалося крізь туман над долиною. Сільвія стояла на краю пагорба, відчуваючи, як магія світу обволікає її, граючи на шкірі, немов живий організм. Амрам стояв поруч, його погляд був спрямований у далечінь, де ліс поступово переходив у незвідані землі.

— Сьогодні ми йдемо далі, ніж будь-коли, — сказав він тихо, але впевнено. — Там, де магія ще не підкорена, де світло бореться з темрявою безперервно.

— Я готова, — відповіла Сільвія, відчуваючи, як серце її б’ється швидше. — І цього разу ми не просто студенти. Ми — єдина сила, здатна протистояти темряві.

Їхній шлях вів до стародавніх руїн, захованих серед гір, де магія світу була найсильнішою і найнепередбачуванішою. Кожен камінь дихав енергією, а повітря наповнювалося тонкими відголосками давніх заклять.

— Тут жили древні маги, — прошепотів Амрам. — Їхні знання та сила збереглися у цих стінах. Але також тут спочиває прокляття. Будь обережна.

Сільвія кивнула. Вона відчувала холодок, що пробіг по спині, і одночасно прилив енергії. Кожен крок до руїн нагадував, що вони ступають на землю, яка могла бути смертельною для необачних.

Вхід до руїн охороняли магічні пастки: невидимі поля, що реагували на страх, тіні, що оживали при кожному неправильному русі. Сільвія відчула, як страх спробував проникнути у свідомість, але поруч був Амрам. Його енергія підтримувала її, створюючи невидимий захист.

— Разом, — прошепотів він. — Ми пройдемо це, як пройшли все до цього.

Вони об’єднали свої магічні потоки, і пастки розчинилися у світлі, яке виходило з їхніх сердець. Тіні відступили, але лише на мить. В глибині руїн щось пробуджувалося — древня магія, що спостерігала за ними, немов жива істота.

— Це серце древніх світів, — промовив Амрам. — Воно відчуває не лише силу, а й істину у серцях тих, хто ступає сюди.

Сільвія відчула, як всередині її тіла розливається тепло і сила. Вона підняла руки, і енергія світу відгукнулася на її магію. Амрам поруч робив те саме, і разом вони створили хвилю світла, яка відновлювала рівновагу магії древніх руїн.

— Ми повинні знайти артефакт, який захищає цей світ, — сказав Амрам. — Але попереду ще сильніші випробування.

Їхній шлях вів до підземель, де темрява була густою, а магія — мінливою. Тут темні сили пробуджувалися і намагалися впливати на свідомість, нашіптуючи страхи, сумніви і давні провини.

— Я чую їхні голоси, — тихо промовила Сільвія, відчуваючи, як серце стискається.

— Не слухай їх, — відповів Амрам. — Слухай серце. Тільки серце покаже шлях.

Разом вони пройшли крізь темні коридори, використовуючи світло і магію серця як компас. З кожним кроком вони відчували, що древня магія тестує їхні душі, перевіряючи на мужність, чесність і взаємну довіру.

Після довгого шляху вони досягли камери, де стояв стародавній кристал, обплетений рунами. Він світився м’яким зеленим світлом і вібрував енергією, яка могла знищити або врятувати.

— Це артефакт, — промовив Амрам. — Його сила охороняє баланс світів. Але темні сили теж його відчули.

Раптово з тіні виникли нові істоти — величезні тіні з крилами, їхні очі світилися червоним, а крики наповнювали камеру відлунням страху. Сільвія відчула, як енергія прокляття Амрама пробудилася ще сильніше, але поруч був він, і їхні серця злилися у потужну хвилю світла.

— Тримайся! — крикнув Амрам, і вони разом направили енергію в центр камери. Сутності не могли витримати світла, і їхні крики стихли.

Сільвія відчула, як магія серця Амрама нейтралізує прокляття, що давно тягнуло його до темряви. Вони підняли кристал разом, і його світло наповнило камеру, створюючи захист, який відкинув темні сили назавжди… принаймні на деякий час.

— Це тільки початок, — тихо промовив Амрам, коли вони стояли поруч, тримаючи артефакт. — Темрява не відступить назавжди. Але разом ми зможемо протистояти всьому.

Сільвія відчула, як серце її б’ється в унісон з його. Вони зрозуміли: попереду ще довгі шляхи, нові світи і випробування, але тепер вони готові до будь-якої темряви, бо магія серця і любов об’єднала їх назавжди.

Небо над руїнами світанком заливалося рожевим світлом. Магія древніх світів тремтіла, немов вітаючи нових охоронців. І хоча темрява залишалася за горизонтом, Амрам і Сільвія знали: вони крокують назустріч пригодам, що змінять їхні долі назавжди.