Глава 1. Тінь пророцтва(Частина 2)

Сільвія крокувала великим залом Академії, де високі стіни були покриті старовинними рунами, що мерехтіли ніжним світлом, немов живі. Повітря пахло свіжими свитками і травами, а легкий аромат магії проник у легені, огортаючи її відчуттям сили та відповідальності. Студенти зібралися навколо центрального майданчика, де відбуватиметься випробування — перший крок до обрання справжніх чарівників.

— Всі, хто готується сьогодні пройти випробування, — промовила пані Еліра, піднімаючи руки, — слухайте уважно. Сьогодні ви не лише покажете свої знання, але й відкриєте серце магії. Кожен ваш крок перевірятиметься.

Сільвія відчула, як її коліна трохи підкосилися, але вона стиснула кулаки. Їй було важливо не показати страх. Вона глибоко вдихнула і побачила, що Амрам стоїть трохи збоку, спостерігаючи. Він не мав права бути тут, і водночас його присутність відчувалася як невід’ємна частина долі, що тягнула її вперед.

Випробування почалося.

Першим завданням був лабіринт, створений з магічних тіней. Студенти повинні були пройти крізь нього, керуючись не лише знаннями, але й інтуїцією. Тіні ворушилися, перетворюючись на різні форми: де шепіт стародавніх заклять, де майже відчутні руки, що прагнули схопити невдалих. Сільвія відчула, як серце її тремтить, але магія, що жевріла всередині, підказала правильний шлях.

— Ти сильна, — тихо промовив Амрам, коли вона пройшла повз нього. Його темні очі блищали, відображаючи мерехтливе світло руни на стіні. — Не бійся. Твоє серце — твоя зброя.

Її руки тремтіли, але вона кивнула. Їй хотілося запитати його, як він тут опинився, але зараз не час. Зараз вона повинна була зосередитися на лабіринті, на магії, що перепліталася у стінах, наче живий організм.

В центрі лабіринту з’явилася невелика тінь, темніша за решту. Вона рухалася швидко, намагаючись заглушити світло Сільвії. Дівчина відчула холодок страху, але в серці запалала рішучість. Вона підняла руки, промовляючи закляття, яке навчилася тижнями. Світло вибухнуло з її долонь, і тінь відступила, залишивши лише легкий шепіт: «Це тільки початок…».

— Це було дивно, — сказала вона тихо, відчуваючи, як магія тремтить в повітрі.

— І небезпечно, — додав Амрам. Його погляд був пильний, сповнений невидимого попередження. — Вони вже знають, що ти тут.

Сільвія не зрозуміла, що він мав на увазі, але серце прискорило ритм. Вона відчула, що їхнє знайомство — більше, ніж випадковість. Кожна нитка магії, кожна тінь, що рухалася навколо, була частиною великого плану, який вони лише починали розгадувати.

Після лабіринту настав наступний етап: ритуал виявлення істинного потенціалу. Пані Еліра провела студентів на відкритий майданчик, де у центрі височіла магічна сфера, що мерехтіла всіма кольорами спектра. Вона сказала:

— Ваша задача — показати справжню силу, серце та розум. Не лише закляття, а ваша сутність.

Сільвія відчула, як серце її стискається. Вона крокувала до сфери, кожен крок супроводжувався легким вібруванням магії. Коли вона підняла руки, світло сфери загорілося яскравіше, реагуючи на її емоції. Вона відчула, як магія сплітається з її власною силою, і вперше зрозуміла, що серце дійсно може керувати закляттями.

— Потужна енергія… — промовив Амрам, стоячи збоку. — Ти відчуваєш її так само, як я.

Сільвія здивовано озирнулася. — Ти… відчуваєш?

— Так, — відповів він, його голос був тихим, але рішучим. — Ми пов’язані. І це лише початок.

Тим часом темна тінь, яку вона відштовхнула в лабіринті, спостерігала з боку. Її рухи були плавними, майже непомітними. Вона відчувала їхню магію, знала їхні серця. І вже готувалася втрутитися, як тільки вони зроблять перший невдалий крок.

Сільвія завершила ритуал. Світло сфери розлилося по всьому майданчику, огортаючи її теплом і силою. Учні і наставники затамували подих. Пані Еліра кивнула, задоволено усміхаючись.

— Молодець, — промовила вона. — Це лише перший крок, але він важливий. Твоє серце відкрилося, а сила проявилася.

Сільвія відчула, як всередині розливається тепло. Вона знала, що попереду ще багато випробувань. Амрам підійшов ближче, і їхні погляди зустрілися. Без слів вони зрозуміли: вони починають цей шлях разом, і ніхто і ніщо не зможе відокремити їх, поки серця б’ються в унісон.

— Ти готова до наступного випробування? — запитав він тихо, майже шепотом.

— Так, — відповіла Сільвія, відчуваючи, як ритм її серця сплітається з його. — Разом.

І перші хвилини їхньої історії магії, небезпеки і забороненого кохання минули, залишивши слід у їхніх душах, який не зітреться ніколи.