Маленьке котеня Тоша.

Був похмурий ранок, на вулиці лив сильний дощ.Маленьке котеня на ім'я Тоша, прокинувшись і вылезя зісвоєї теплої затишної колиски, солодко подтянулися. Іоглядівшись навколо себе нічого, не побачивши, побігдивитися що там твориться на вулиці. Підбігши до вікнавін вимір від побаченого не розуміючи як же таке можебути. За вікном вода тривала не з крану, як він звикбачити, а прямо з неба. І в ту саму хвилину, коли в головітворився такий безлад, а чому, а, як і навіщо до ньогопідійшла його мама кішка.
- Мам, - промуркотав Тоша - а як таке може бути -показавши лапою на дощ, додав - що хтось ч верху забувзакрити кран?
- Немає дурнуватий - з усмішкою промуркотала мамакішка - згори ніхто і не відкривав кран.
- Але там же вода і вона падає з верху. - Тоша все більше ібільше дивувався.
- Так. Але розумієш так створена природа...
- А що таке природа? - Тошка продовжував ставитипитання.
- Природа це дерева, трава по якій ти бігаєш, квіти,струмочок.
- А я зрозумів, - перебивши маму, промуркотав Тоша - я зрозумів. Це струмочок тече во-онвід туди, - і він ткнув своєю пухнастою лапкою у вікно,показуючи в далечінь - а там відкритий кран.
- Так? А як же вода до нас потрапляє - з усмішкоюзапитала мама - вітром, чи що заносить.
Тошка замислився і промуркотав:
- Не знаю, напевно.
- Немає там ніякого крану, та і вітерець невеликоюподивися уважно. Сам те спробуй, піди і подуй на воду,хіба вона розлетиться по всьому світу. - мама кішкапосміхнулася і додала - Пішли, співаєш смачну кашу, а ятобі потім розповім, звідки береться ця вода.
- Я не хочу кашу.
- А дощ?
- Який дощ? - здивовано запитав Тоша.
- Воду з неба називають дощем.
- Гаразд - муркотав Тоша і побіг їсти кашу. Доївши такшвидко як ніколи, він підбіг до мами і умастившись по їїтеплу лапку попросив що б вона розповіла звідкибереться дощ.
- Розумієш Тоша, наприклад наш струмочок тече собітече, а сонечко його підігріває йому стає тепло і деякікрапельки піднімаються у верх. На верху верху з'являється хмара, з якою потім падає на землю дощ.
- Але, мама хмари часто літають, а дощу не буває.
- Дощ йде, коли маленькі крапельки води збираються водно хмару, потім зливаються і збільшуються. Якщоповітря більше не може їх витримати, вони падають наземлю у вигляді дощу.
- А я все зрозумів - промовив радісно Тоша і кудись побіг.
- Тоша ти куди?- запитала здивовано мама кішка.
- Дощ робити. - промуркотав швидко Тоша.
Мама кішка посміхнулася муркотала і пішла за своїм маленьким невгомонним синочком. А Тоша тим часом вже встиг включити кран і, схопивши мамин фен почав гріти воду.
- Дурнувате котеня, що ти робиш? - мама закрила кран і забрала свій фен.
- Я роблю дощ - гордо вимовив Тоша.
- Так ти дощ не зробиш.
- Ну, наш же струмочок зробив дощ, а він же маленький.
- Маленький але йому допомагають озера, моря, океани і великі річки.
- І їх усіх гріє сонечко?
- Так.
- Але воно ж таке маленьке.
- І ти у мене ще маленьке і дурнувате котеня. Скоро подрастеш і все сам дізнаєшся.
Але Тоша начебто не чув маму, він задавав їй все більше і більше з одного боку такі наївні і в теж час такі безглузді питання, а що таке море, що таке сонце звідки береться океан...