Вічний революціонер
Як не любити цю країну
А за вікном гаї, степи та ріки,
Червоне сонце, синії моря,
Цей краєвид я памʼятатиму довіку,
Його частина — це моя душа.
Всередині рушник, на ньому сині,
Червоні, жовті, білі ниточки
Лягають на тканину сиву-сиву,
Складають візерунки непрості.
Лунає пісня здалеку, з дібров,
Що прокидає в серці почуття,
Неначе пісню ту з пташиних мов
Перекладає голос соловʼя.
А з двору легким кроком прямува,
Дівчина, вбрана в одяг із казок,
На голові пістряво розквіта
Вінок із квітів і рудих стрічок.
Як не любити цю країну, люде,
Де воля грає в серці та в душі.
Цей край, що я ніколи не забуду,
Непереможний клич дає мені!
Я буду в думці й снах оберігати
У прозі моїй, в кожному рядку.
Я буду в скруті рідну захищати,
Бо я люблю країну славну ту!
Відредаговано: 29.12.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
