Торкаючись до вічності

Маленьке містечко на сучасній Львівщині давно поринуло в сон. Повний місяць яскраво освітлював безлюдні вулички. Здавалося, ніщо не порушить тишу цього місця.

Раптом здалеку долинув уже знайомий звук двигуна. Це був... той самий незнайомець в темних окулярах.

Заглушивши мотор, він зліз із байка й зняв шолом. Озирнувшись, поклав його на землю й попрямував до озера.

Підійшовши до старої лавки, він сів. Поверхня озера забулькотіла, і з води повільно почали з'являтися чиїсь голови. 

За мить постаті вийшли на берег і закружляли в дивному танку. Їхній  дзвінкий сміх розливався в повітрі легкою мелодією. 

Серед них Юра Клен одразу впізнав Ганну. Вона сміялася й кружляла в танку разом з іншими дівчатами, ніби ніколи не знала земного болю.

Він тихо щось прошепотів — і все навколо завмерло. 

За мить неподалік з'явилися три жінки, яких він уже знав: Володимира, Юлітта та Михайлина. 

Цього разу ніхто з них не вагався. Вони добре знали, куди мають прийти. 

Юра Клен підвівся й, усміхнувшись, промовив до них:

— Сьогодні ви нарешті дізнаєтеся правду. 

— Саме за цим ми сюди й прийшли, — майже водночас промовили вони, не відводячи від нього погляду. 

Після цих слів запала тиша. 

Юра дістав із кишені цигарку й прикурив. Дим тонкою ниткою здіймався вгору. Місяць світив ще яскравіше. 

Юлітта першою підійшла до нього. Після їхньої першої зустрічі вона таки побувала у Львові. 

Докуривши, він кинув недопалок у смітник і взяв Юлітту за руку. 

— Заплющ очі й просто довірся мені, — прошепотів Юра. 

Вона заплющила очі й побачила перед собою своїх батьків. Вони майже не змінилися. Від цього на її очах виступили сльози.

Юлітта зробила крок уперед — і все... зникло. Вона повільно розплющила очі й впала на коліна. 

— Тепер ти знаєш, що твої батьки завжди поруч, — промовив Юра, допомагаючи їй підвестися. Юлітта лише тихо зітхнула. 

Наступною до нього підійшла Михайлина. Він знову щось прошепотів — і все навколо них ожило.

— Михайлино, ти можеш спокійно підійти до русалок і поговорити з Ганною. Вона вже чекає на тебе. 

Вона мовчки кивнула й рушила до берега, де відпочивали русалки. Одна з них відділилася від гурту й наблизилася до неї. 

— Я знаю, хто ти, — промовила Ганна, поглянувши їй у вічі. — Ти прийшла за правдою. 

— Звісно, — спокійно відповіла Михайлина, не відводячи погляду. — Адже це моя прабабуся була твоєю мамою? 

— Саме так, — відповіла Ганна. — Я не вбивала свого коханого. Його батько сам повісився у власній хаті. 

Після цього знову запала тиша. Лише тихе схлипування Михайлини порушувало спокій біля озера. Правда про її рід виявилася надто болючою. 

Останньою до Юри підійшла Володимира. Він мовчки зняв окуляри — і всі нарешті побачили: замість очей у нього були... порожні очниці.

— Тепер ви знаєте й мою таємницю, — спокійно промовив до них Юра Клен. 

Володимира тихо застогнала й упала на землю. Юлітта й Михайлина швидко підійшли до неї, допомагаючи їй підвестися. 

Юра знову вдягнув окуляри й промовив, звертаючись до всіх присутніх:

— Тепер можете повертатися додому. Справедливість нарешті відновлена. 

Першими зникли русалки. Потім Володимира, а за нею й Михайлина. Поруч із ним залишалася лише Юлітта. 

— Ходімо, я маю дещо тобі показати, — промовив він, дивлячись їй у вічі. 

— Ходімо, — тихо відповіла Юлітта. 

Підійшовши до байку, Юра простягнув їй ключ запалювання.

— Юлітто, тепер він твій, — спокійно промовив він, торкаючись її руки. Вона аж завмерла від несподіванки. 

— Дякую, Юро, — тихо промовила Юлітта, сідаючи на байк. 

— Тепер ти зможеш допомагати іншим, — промовив він, усміхаючись. — А я нарешті зможу потрапити додому. 

Юлітта вставила ключ у замок запалювання, повернула його — і мотор одразу завівся. Крутнувши ручку, вона зірвалася з місця і поїхала вперед, туди, де на неї вже давно чекали.

Юра Клен постояв так ще декілька хвилин, поглянув на небо й розчинився у просторі, залишаючи після себе лише відлуння музики. 

Місяць продовжував освітлювати безлюдні вулички і чувся тихий плюскіт води на озері. 

Ось і завершився мій цикл,, Надприродне ''. Дякую за ваші коментарі, вподобайки та прочитання. 

 Ваша Юлія Хемс)