До кордону залишилося небагато, але навіть звідси видно їх землі. Подумати не міг, що є настільки багато вільного простору. Навіть повітря відчувається тут краще, а я навіть ще не вступив на їхні землі. Цікаво як там живуть люди, навряд чи у них є пізнання в технологіях як у нас, хоча якщо спиратися навіть на техномага, то все ж у них є технологии.
- Усім пасажирам. Будь ласка, пройдіть за Охороною, яка вкаже вам шлях, де ви зможете отримати перепустку на проживання в Оклості.
Хух, настав момент перетину кордону. Вперше відчуваю щось подібне, скоріше побачити їхні міста.
- Всім пройдіть за мною, будь ласка.
Це охорона з Оклосту? Чому вони не одягнені як належить охороні, де їхні щити? Ненадійний якийсь у них захист.
Ми увійшли у відсік де велика черга, а людей виявляється багато їздить за кордон. Якось дивно, що про це не говорять. Тут багато кімнат у якій людей пускають по черзі, як я розумію в них будуть ставити питання, все ж, як я і думав, проїхати через кордон буде не просто.
Настала моя черга заходити до кімнати допиту. Сподіваюся, питання будуть не складні.
- Доброго дня. Чи можна дізнатися ваше ім'я та вік?
- Доброго дня. Звати Гарен Ремзов. Сімнадцять років.
- Гарен Ремзов, сімнадцять років... Записав, тепер розкажіть вашу мету поїздки.
- Ну… Вчиться. Хочу навчитися використовувати магію.
- Ого. Як несподівано, що із ваших земель до нас маги їздять. Найчастіше це відбувається навпаки. І так, пересядьте на цей стілець, і дивіться на екран. Вам коротко розкажуть про правила Оклосту.
Правила на екрані мені показали, але дивно що моментами екран якось переставав працювати, все ж таки важливе місце як ніяк. Після чого мене випустили з кімнати та видали перепустку на проживання. Тепер я можу проживати в Оклості, не думав, що буде так просто.
Ого, тут усюди сама магія. Транспорт без двигуна, як це взагалі. І я тільки на кордоні, складно уявити, що в найближчому місті коїться.
Для початку мені потрібно потрапити до столиці, а далі думати як вступити до академії, де могли б навчити магії. Якщо дивитися по карті, мені треба їхати ще не менше трьохсот миль. Що ж так багато, мені потім слово “дорога” гидко буде. Гаразд… Краще висуватися швидше.